Ні сонця, ні тепла

Ні сонця, ні тепла..., Лиш холод слів,

Загорнутих у ніжні покривала,

Що ти ночами із сніжинок ткала

І вишивала квітами зі снів.

Ні сонця, ні тепла... Холодний лід

На пальців кінчиках бездушними голками,

Коли востаннє доторкалася руками,

Лишав у серці кров'ю срібний слід.

Ні сонця, ні тепла... Холодний звук

Зачинених дверей, луни від кроків,

Вмирав в обіймах східцевих прольотів,

Прощання не витримуючи мук.

Ні сонця, ні тепла... Холодна тиша

Пітьмою розповзалася з кутків,

Ковтаючи уривки мертвих слів,

У губи цілувала палко, грішна.

Ні сонця, ні тепла... Холодний біль

Малим звірятком заховався в душу.

Його там зігрівати тепер мушу

Допоки не мине ця заметіль.

Ні сонця, ні тепла... Весна, на жаль,

Лиш білим снігом розквітає нині,

І на хурделиці сріблястій павутині

Приспить-заколиса мене печаль.

20.03.2021

p.s. Дуже раджу разом з цим віршем (до, під час, або після) слухати Адажіо Альбіноні; для відчуття атмосфери.