ДУХ ПОЕЗІЇ

ДУХ ПОЕЗІЇ

Поезія – це подих світлих мрій,

Це музика, що в серці лунає.

Там у слові існує дух подій,

Тиша в рядках немов оживає.

Це не тільки літери та рими,

А ще вогник, що палає з ними.

Це голос тих, хто самотній нині,

Що не змовкне при скрутній годині.

Поезія будить бурю в душі,

Шукає там, де сховалась пітьма,

Промінь дає там, де світла нема,

Правду несе майже в кожнім вірші.

Поезія потрібна людині,

Це відчуття мурашок по спині,

Її не вб'єш думками чужими,

Бо оживе словами важкими.

Вона творить, завжди оживає

Поет – тільки голос її подій,

Не вмерти їй – душа не вмирає,

Бо над нею не всесвіт головний.

Мирослав Манюк

21.03.2025