ЧУЖІ

ЧУЖІ

Вони говорять про братерський світ,

Та в кожнім слові зрада і брехня.

Їх лицемірний, загребущий рід

Не визнає нас рівними ні дня.

Вони лиш грають перед нами щось,

Вдають, що рідні ми уже ось-ось.

Тут вкоренився ніби їхній слід,

Та серце їхнє темне і як лід.

Для них ми тіні на своїй землі,

Що мовчки мають їхнім стати тлом,

Для них ми зайві та ніхто цілком,

А наші душі – надто замалі.

І хай говорять: ми єдиний від,

Та ця вся єдність має безліч бід.

Все роблять так, щоб не вони, а хтось,

Відповідати щоби не прийшлось.

Хай інші вірять в те, що ми рідня,

Я ж досхочу побачив їхній світ.

Спасибі, досить! Там тільки брехня.

Я знаю, хто я і який мій рід.

Мирослав Манюк

22.03.2025