Захоплення

- Гарсано, скажи чесно… - мовив до Гарсани Сава. Вони знаходилися у штабі, знову в маленькій кімнатці Пулоса.

- Ти справді кохаєш його? – на це жінка лише відвернула від Сави очі т гірко зітхнула. Тому Сава вирішив пояснити їй, що конкретно він від неї хоче:

- Під словом «кохаєш», я маю на увазі не терпиш та сприймаєш його таким, яким він є. - Але Гарсана знову лише зітхнула.

- Така відповідь не приймається. – сказав Сава, на що жінка прикрила своє лице рукою, пробурмотівши:

- Я знаю.

- Тоді дай нормальну відповідь! – накричав на неї Сава. Жінка не втрималася і теж крикнула:

- Кохаю, так! Задоволений?! – вона ледь стримувала сльози.

- Що тут за шум? – запитала Жанк, будучі за дверима. Не додавши нічого, Гарсана вибігла з кімнати і ледь не заділа дівчину.

- Що це з нею? – запитала Жанк у Сави, на що чоловік не став відповідати, та лише запитав:

- А ти чому тут?! Щось сталося?

- Ні. А чого ти питаєш? – здивувалася дівчина.

- А ти чого питаєш? – й досі відхилявся від відповіді Сафаель. Жанк набрид цей «діалог» і вона вирішила пошукати Гарсану, чиї кроки й досі було чутно.

- Нахаба! - обізвала Жанк Саву, коли відійшла на певну дистанцію. Та у цю мить, невідомо звідки, на неї ледь не впав захеканий Пулос.

- Вибачте, я… - почав виправдовуватися хлопець у синьому комбінезоні, та Жанк його зупинила.

- Я ж чого біг. – змінив тему розмови Пулос. – Бачила, що на вулиці?

- А що там?

- Гарсана обіймала його!

- Його? – Жанк не розуміла, кого Пулос мав на увазі під цим словом.

- З Зехстером! Він та інші вже тут! – до них приєднався Сава:

- Делюнджин та Бріт знають про це?

- Завдяки цим двом я зміг прибігти сюди та попередити вас! Хутчіш!

Опинившись за межами штабу, трійка побачила наступну картину:

Еліас тримав обома руками плечі Бріта, як вже були наполовину вкриті кригою. Шпаги Делюнджина та Япи бриньчали, що чутно було ще біля дверей у штаб. І на це все, немов на якесь шоу, зі зручного крісла чорного всюдиходу, дивився Зехстер, тримаючи Гарсану за плече.

- Давно не бачилися, Саво! - прокричав Зехстер до трійки. За його машиною стояв Мазріско, та, побачивши трійку, вибіг до них.

- Погляньте, що він зробив з Брітом! – з жахом в голосі крикнула Жанк, коли побачила майже білого від льоду чоловіка.

- Не бійся, - сказав до неї Еліас, розглядаючи налякане обличчя дівчини. Він підійшов ближче до Мазріско та додав більш голосно:

- Ти до нього приєднаєшся! – і, немов по команді, Мазріско кинувся на Жанк, забувши про інших.

- Пішов геть! – Сава відштовхнув його так, що той впав на землю. Тоді Еліас схопив Пулоса й Жанк за руки, щоб і з них зробити крижані скульптури, та Сава знову відштовхнув своїх друзів назад, хоч і сам потрапив у руки Еліаса.

- Тікай. – прошепотів до нього Еліас.

- Що?! – здивувався Сава, коли, замість обморожених рук, побачив ще теплі та сповнені сили руки.

- Еліасе, що таке? – запитав у хлопця Мазріско, та Жанк вчасно вдарила його у живіт, а Пулос, щоб той не встав, стримував чоловіка, тримаючи за плечі. Сава, почувши легкий холод на своїх пальцях, теж кинув Еліаса на підлогу.

- І це все? – з полегшенням сказав Сава, коли поглянув на свої долоні; на них було так багато снігу, що, можна було подумати, що Сава до цього не бився, а грався у сніжки. Чоловік, побачивши спробу Мазріско встати, стукнув його у лице ще засніженими руками і звільнився.

- Поверни нам Гарсану, Зехстере! – крикнула до чоловіка у чорному комбінезоні Жанк.

- Повернути? – повторив її слово Зехстер та подивився на жінку, яка терлася біля його плеча. Чоловік посміхнувся та сказав до дівчини:

- Я її не викрадав! Чому я маю повертати ту, кого не крав?

- Годі! – крикнув на нього Сава та схопив все ще лежачого Еліаса.

- Ти взяв у полон Гарсану, тому ми забираємо у тебе його!

Зехстер подивився на Еліаса краєм ока та махнув байдуже рукою:

- Забирай! – почувши це слово, навіть Пулос відпустив Мазріско, через що той втік до всюдиходу.

- Де Делюнджин? – занепокоївся Сава, нащо Зехстер лише задав своє питання:

- Та пародія на Чингізхана? Не знаю. – Сава хотів ще щось запитати, але його питання заглушив якийсь свист. Це вітер пронісся над ними та злетів угору, разом з якимось тілом. Та коли ця фігура приземлилася, у ній всі впізнали… Япу.

- Я перемогла… Він більше не підійме шаблі! – прошипіла жінка, немов вона була змією, а не людиною.

- Чого у них Еліас? – здивувалася Япа, коли побачила непритомного хлопця у полоні. Сава поклав білявого поруч і встав у бойову стійку.

- Як мило! – прошепотіла із сарказмом Япа та дістала свою шаблю; з блискавичною швидкістю, ніж був біля горлянки Сави, та…

- Як ти розтанув?! – здивувався Зехстер, коли побачив, як ще нещодавно білий від снігу, а зараз нормальний, Бріт тримав над головою руки та керував величезним водяним куполом, який стримав Япу від смертельного руху. Жінка спробувала проткнути шаблею цей купол, але на його пружній стіні лишився лише шрам. Бріт, підійшовши до друзів, сказав, що:

- Завдяки цій крижаній пастці, я оновив свої магічні сили та навіть відкрив нові! Тепер я можу створювати не просто потоки води, а навіть робити з них Неньютонівську рідину! – жінка так багато змахувала шаблею, щоб визволитися, що виснажилася вщент та здалася.

- З мене досить! – крикнув зі злоби Зехстер та почав натискати на різні кнопки всюдиходу. Кришка на стелі цієї машини відчинилася і звідти показалося дуло, розміром зі шкільний глобус. За секунду на повстанців впала важка залізна сітка, а незвичайну рідину вона розрізала на тисячі кубиків.

- Я розлючений! – прошепотів, зловтішаючись, чоловік. Він пам’ятав, що серед полонених була ще Япа, але його зараз мало турбували її прохання визволити.

- Зехстере, що ти задумав? – навіть Гарсана почала хвилюватися, коли її чоловік завів двигун машини.

- Тобі сподобається. – підморгнув їй Зехстер та потер задоволено руки.

Його машина понеслася прямо у штаб. Металевий бампер всюдиходу розбив стінку, у якій колись ставили двері, та пішов далі: він розбив камери у головному приміщенні та коридорі, і тільки тоді авто

зупинилося.

- Мазріско! – крикнув Зехстер до свого товариша. Коли стрибнув на підлогу:

- Відвези цих до в’язниці! Тільки не забудь перед тим звільнити Япу. – чоловік з бакенбардами віддав честь та побіг до всюдиходу. Всередині він побачив Гарсану, засмучену діями свого чоловіка; він хотів її якось заспокоїти, проте не знав що сказати, тому завів двигун та повіз в’язнів до планети Ден.

Залишившись наодинці, Зехстер оглянув пошкоджений штаб та посміхнувся:

- Бо я розлючений…