Захоплення

«Дванадцяте лютого. Ми знову вдома! Камери, на яких зафіксовано наші бійки з Зехстером, хоч і зламані, але запис зберегли, тому Земля може надати нам допомоги. Так, ця планета від нас відмовилася, але я вірю, що добровольці, які заберуть Зехстера та його колег, ще залишилися.

До речі, Делюнджин також зміг повернутися! Мало того, що він зберіг своє життя, так він ще й забрав коней – останній шанс тієї четвірки покинути Ден! Якби ж вдача лишалася на нашому боці до кінця…»

- Всі до зброї! Хутко! – процесом керував Еліас, доки Сава готував машини для польоту.

- Чим скоріше ми повернемо їх додому, тим краще! - думав синьоокий хлопець, заряджаючи паралельно арбалети.

- Тільки без зайвої крові! Бо ще нас заберуть! – попередив озброєних Сава, на що всі чоловіки (і навіть Сарат) кивнули головою.

- А де Пулос? – запитала Жанк, на що Делюнджин сказав:

- Вчиться їздити на коні. – і, немов як підтвердження, вище названий хлопець, верхи на малому рудому коні, з’явився перед штабом, де й відбувалася підготовка до контрнаступу.

- Пру! Тихіше ти! – конячка ще не зовсім довіряла новому господарю. Та навіть у такому положенні, Пулос зміг сказати всім присутнім:

- Всі пам’ятають план?! Уперед! – за його кличем Бріт, Сава, Жанк, Еліас, Сарат і Делюнджин заводили гармати та машини, щоб у бою мати перевагу у повітрі. А Пулос, тим часом, стеріг ситуацію на сусідньому Дені.

- Вони готуються нападати! – застеріг своїх Пулос та підскочив до них; Зехстер дав наказ стріляти і з їхньої гармати злетіли сталеві кулі. На машини та неслухняного коня Пулоса вони не потрапили, тому до обстрілу приєдналася ще одна гармата, яку цього разу підпалив Зехстер.

Але це не завадило бійцям з Огу приземлитися на Ден та почати давати відсіч.

Коня недосвідченого Пулоса зустрів Мазріско, озброєний бомбами. Чоловік відкрив одну з них та кинув у Пулоса, але його кінь обійшов снаряд та поскакав у бік ворога. Мазріско почав відступати, але його зупинила Япа, яка звернулася до нього з проханням:

- Кинь мені одну! – Мазріско кинув одну з порохових колб у жінку, а вона відбила цю зброю у бік противників. Вибух змусив їх відійти на певну дистанцію та залишити Саву один на один з Зехстером.

- Бріте! – жахнулася Жанк, побачивши червону руку чоловіка.

- Лягай! – натомість крикнув Бріт та повалив дівчину на землю, бо Япа за цей час встигла запустити ще одну бомбу. Побачивши злякане обличчя Жанк та веселі й злі лиця тієї жінки, Еліас вистрибнув з машини, яку ділив з Сафаелем, та спрямував течію криги у Япу та Мазріско одночасно. Поки Сарат приводив дівчину до тями, Бріт та Сава спрямували бойові машини далі. Крига повністю зупинила жінку та частково обморозила ліву стопу Зехстера, але Мазріско вдалося втекти. Поки його наздоганяли Пулос та Делюнджин, Сава підбіг до Зехстера та відбив з руки противника запальничку, якою той підпалював гармату, а Бріт змочив увесь порох, який був усередині гармат. Сава хотів уже вдарити зляканого чоловіка, але на шляху його руки стало щось металеве та плоске. Чоловік упізнав цю причину:

- Гарсана! - від несподіванки Сава відійшов на два кроки від Зехстера.

- Ти на його боці?! – не вірив своїм очам Бріт.

- Чого ти чекаєш, люба? – нервуючись, запитав Зехстер у жінки:

- Сава вже не раз ставав на нашому з тобою шляху! Зараз ти можеш з цим покінчити! – Гарсана подивилася на обличчя Зехстера, яке випромінювало надію, що Гарсана його послухає, та перевела свій неоднозначний погляд на засмучені очі Бріта, на залякане обличчя Сарата, і прошепотіла:

- Ні. – жінка дивилася на землю і кинула туди ж шаблю.

- Що означає «ні»?! – обурювався Зехстер, коли для втікачів це означало мале полегшення, що не треба буде з нею битися.

- Якщо бути на боці когось з вас, це означає бути з коханим та завдавати болю друзям, або навпаки, тоді я не хочу бути на жодному боці! – ця відповідь змусила тонкі брови Зехстера звузитися, а самого чоловіка схопити шаблю Гарсани та закричати:

- Тоді я сам все зроблю! - він, надриваючи голос та нічого не розбираючи, побіг з мечем на Саву, але той вдало відхилявся від ударів шаблі. Еліас підбіг позаду Зехстера і схопив за ноги, але чоловік лише «подарував» йому декілька малих порізів на руці.

Гарсана відібрала у оскаженілого чоловіка шаблю, і, поки той вигадував, як йому реагувати на зраду дружини, Сава та Бріт повалили його під тягою своєї ваги, хоч той і продовжував ворушитися, немов жук, якого повернули спиною на землю. Еліас знову схопив чоловіка за ноги та почав заморожувати. Сава і Бріт поступово відходили від чоловіка, і він, розуміючи свою долю, почав волати:

- Nein! Mein liebe, bite! Ich war böse, aber ich kann… (8) – останні слова було нечутно через тріскання криги.

- Мені шкода, Гарсано, але іншого виходу не було. – сказав до жінки Бріт, коли побачив на її обличчі сльози. Вона не могла їх стримувати і сховала своє червоне від сліз лице у руках. Ніхто не міг порушити мовчання, яке наступило…

- Здаюся! Матінко рідна, здаюся! – всі присутні відволіклися на цей голос, а через хвилину побачили, звідки йшов звук. Засмучений Мазріско дивився вниз та йшов попереду гордих собою Пулоса та Делюнджина. Перший з перечислених осіб пробурмотів:

- Я так і не побачив його картини. – та помітивши, що його бос та напарники програли у цій халазії, запитав у Делюнджина й Пулоса:

- Коли відправлення?...

«Тринадцяте лютого. Сьогодні зранку ми відправили додому Япу, Мазріско та Зехстера. Так, Еліас та, формально, Гарсана, були на їхньому боці, але, по-перше, вони виправилися, а по-друге – Пулос вирізав ці моменти з пам’яті камер!

Сава повернувся на Землю своїм шляхом, а ми всі тимчасово повернулися на свої місця; ніхто не хотів виїжджати. Майже ніхто.

Я й Жанк нарешті познайомилися ближче. Виявляється, вона двоюрідна сестра Фацура!»…

«Двадцяте лютого.

У перші дні після розлуки з Зехстером, Гарсана була сама не своя: сиділа цілими днями у себе, ні з ким не розмовляла, навіть з Саратом. Та вчора вона, здається, прийшла у себе – повеселішала.

Є погані новини, Сава все ж не міг домовитися, щоб нашу справу спонсорували. Тому нам лишили місяць, щоб повернутися до своїх домівок.

Я вже й забув як виглядає мій рідний Нептун! Заодно перевірю, чи це правда, що у нього з’явилося три нових супутника…»