Це має бути не натяк, мила

В мертвому світі все, звичайно, мертве. Небо і земля давно стали пустелею, а повітря — нестерпно огидною субстанцією. Моя б воля, я б працювала десь на плантаціях, в світлі рожевих фітоліхтарів та інтимних тіней, півтемряві, в якій кожен рух схожий на кінокадр еротичного кіно. І байдуже, що в ті миті люди рухаються перед очима не в спробах когось звабити. І точно не в статевому злитті.

Поверхня не терпить натяків на еротику. Вона визнає лише швидкість прийняття рішень, скутість рухів та чіткі напрямки.

— Маршрут?

— Очисні споруди, Полтва, — озвалась Марго, фіксуючи себе у водійському сидінні. Сувора кобіта з канатами м'язів на плечах та дещо перекачаною шиєю. Здавалося, цій фанатці бодібілдингу м’язи залізли навіть на щоки та чоло. Та вона б не була Марго, якби її це хоч краплю хвилювало. Ремінь безпеки вдавився між її гостро окреслених грудей, намертво притягнув міцну статуру до спинки.

— Й-яй… ненавиджу ці місця.

— Ги… Лялю, хоч раз зізнайся їм в коханні і побачиш, їх сморід почне розкладатись на барви, — прокоментувала вона моє невдоволення.

Я пирхнула. Закинула зубочистку в рота та вткнулася поглядом у вікно.

— Серйозно розбиратися в ароматах гівна останнє, що я хотіла вміти.

Марго розсміялася, а потім ударила по газах.

***

Ми працювали по ночах. Аж до світанку. Схід сонця у цьому довбаному світі був єдиною візуальною принадою. Коли між вічно запиленого повітря ідеально чорний розкладався на всі відтінки приглушеного синього, поволі розтягувався в ліловий і сірий. Випорскував з себе прочерки рожевого золота, і лише тоді блід та спалахував нестерпним світлом.

Звичайно, нестерпним, ми ж віддавалися роботі та життю в темряві абсолютно завжди.

Тільки не кажіть про нас щось на кшталт “нічні птахи”. Бо ми радше безхребетні та ніжні метелики.

***

Цього разу не так страшно. Проблема в зливі останнього резервуару. Контрольна водойма, в якій вода чистіша ніж з мого кухонного крану.

Ми наплавались. Нам за це навіть заплатили гроші, а не навпаки.

В такі миті я обожнюю цю роботу. Звичайно, я така зараз добра, бо це не перший резервуар очисних споруд і занурюємося ми не у фекалії.

— Наче все, — Марго шпурнула дихальну маску у сумку, та стягла гідрокостюм до пояса. Вийняла руки з вузьких чорних рукавів. Потягнулася. Блискавка від того руху ще трішки ковзнула униз, оголила плаский живіт та застигла десь під її пупком. Розчерки пресу були навіть там, що не дивно, при її вподобаннях. Шкіра на тих м’язах як оксамитова тканина, пронизана де не де тонкими судинами. Їх точно можна прослідкувати пальцями із закритими очима. Хто б не хотів?

— Ти капець, суха, — прокоментувала я, відкорковуючи пляшку та ковтаючи прохолодну воду. Дивилася. У світлі ліхтарів на її тонкій шкірі надто голосно впадала у око гусяча шкіра. Здається, зараз проведи по ній і вона прям відчуватиметься прохолодними пухирцями під пучками.

Від тієї думки сироти вже в мене. Стає гаряче. Даремно, звичайно. Залишається лише заплющити очі та випити більше води.

— Я не суха, я не відгодована, — сміється Марго, так і завмираючи на витяжці переді мною. Її ноги трішки розставлені, живіт та спина ледь прогнуті, права рука піднята. Ліва, навпаки, зігнута, долоня лежить на правому плечі та тисне. Від тієї простої дії там гучно та неочікувано тріскотить.

— О так, лялечко, тепер з другого боку, — сама до себе говорить Марго і повторює все те саме з іншою рукою. Хизується переді мною. У цю мить її стегна трішки зміщуються і видно як перекочуються м’язи на її животі.

— Трясця, що за порновистава, — не витримала я. Моргуня пирснула, вхопилася за свій костюм, що бовтався в неї на поясі напів знятий, і потягла його вниз.

Я могла не відвертатися. Я навіть не збиралася заплющувати очі. Але не коментувати той демонстративізм?

Так наче ця дама ось тут мене зваблювала і начхати, що я й близько не така ж зацікавлена як вона.

— Окей, не порно, ти в білизні, значить просто стриптиз.

Марго криво усміхнулася, поглянула з-під чола, та надміру повільно звільнилася від гідрокостюма.

Потягнулася до мене рукою та висмикнула з пальців пляшку води.

Поки пила, тонка цівка стекла з її уст по підборіддю, а там часто закрапала униз, до грудей, шпортаючись об тканину тонкого бюстика. Мабуть від холоду, але в неї різко набухли соски. Напняли змоклий трикотаж…

Окей, гаразд.

В інший час, я мабуть мовчки б таке не спостерігала, а скористалася. Бо укласти долоні на чужі груди та відчути як від дотику лоскоче під ребрами — максимально природно. Як і тягнутися до чужих уст за поцілунком, зминаючи тканину.

Однак… цієї миті я відчуваю всередині хіба темну потвору і її мацаки. Як тисне у серці від думки, що ті свободи я могла собі дозволити з деким іншим. Не з Марго.

Відвернулася.

Поспіхом, скинула з себе свій костюм. Прохолода прокотилася по тілу колючками. Шкіра вкрилася сиротами і, можна навіть на дотик відчути як від зміни температури стали дибки дрібні волоски.

Поспіхом ховаючись у свій повсякденний робочий комбінізон, я стараюся не думати. Ні про себе-потвору, ні про ціпкий погляд Марго, ні про те, що насправді мені до нестерпного гаряче.

І все ніби логічно. Я просто трішки зваблена. Згодом і не згадаю. Скільки ж таких разів ще буде, не втрачати ж одразу голову.

Ага ми це не ми. Думки теж не мої.