БУТИ У ПОТОЦІ

БУТИ У ПОТОЦІ

Я існую, де світло ще тремтить,

Не питаю: хто і що чекає.

Є в житті одна лише тільки мить:

Сила, що мене туди штовхає.

Я не знаю, хто переді мною,

Та в очах читаю скупі думки.

Те, що зветься долею земною,

Є навчанням — глибше, ніж на роки.

Там, де важко, — там новий початок,

Там, де горе — там чужа основа.

І в неріднім зробиш свій додаток,

Як розквітне велич твого слова.

Я іду, не стримуючи кроку,

Бо відчув: несу в собі вогнище,

Що мене виводить з-під порогу

У той сон, де тільки вітер свище.

Все, що треба — бути у потоці,

Чути завжди внутрішні сигнали,

Що штовхають на тяжкому кроці

Лиш туди, де зовсім не чекали.

Мирослав Манюк

12.04.2025