ПРИСУТНІСТЬ

ПРИСУТНІСТЬ

Ми судини в тілі — це заледве тінь,

Що зникає в променях епохи.

Та в утробі наша мовчазна глибінь,

Де палають вічні сни потрохи.

Все земне — мов хвиля, що змиває нас,

Все зростає, гасне і зникає.

Та душа у тиші не рахує час,

Жодну пустку тіло не приймає.

Мить приходить — тіло вже не слухає,

Та в душі палає наша сутність.

Зовні — сонце, буря, вітер дмухає,

А в нутрі — мовчання і присутність.

Не буде початку в цих частиночках,

Не зустрінеш й скону на фіналі.

Там, де згасне світло у будиночках,

Дух завжди світити буде далі.

Думай вічно завжди так, як можеш ти,

Може жити будеш не для себе.

Те, що в тілі — зникне, що вже не знайти,

Тільки думка не втече від тебе.

Мирослав Манюк

13.04.2025