Глава 2 (19 жовтня): Райдужні перспективи та перша весела вписка у Прилуках
Раннього недільного ранку, а точніше о третій ночі, я поїхав до Києва, аби транзитом через Ніжин потрапити до Прилук, де чекав мій роботодавець. Ідея поїздки була в тому, аби провідати перевірених клієнтів у північних регіонах неозорої та поцілованої богом нашої України. Як підсумок, у кишенях мав з’явитись осад у вигляді певної суми грошей. І взагалі поїздка обіцяла веселощі та враження. Забігаючи наперед, скажу, що одне з передбачень справдилося. Вгадаєте, яке?
У столиці я завжди мав багато друзів. Тому запланував декілька зустрічей та прогулянок, які допомогли із задоволенням і не без моралі провести час. Дякую Саші та Дімі. Ваші імена я приховувати не буду і сподіваюсь, що особисте знайомство було таким само приємним, як і моя зустріч з вами ;)
Але все хороше має властивість закінчуватись або перетікати у ще більш хороше. Ввечері з Києва я виїхав до Прилук на зустріч Невідомому. Невідоме зустріло мене симпатичним новеньким вокзалом та радісними обіймами мого компаньйона. У недалекій перспективі – серія відряджень Чернігівщиною і Сумщиною. У максимально, курва мать, близькій перспективі – архівесела вписка до квартири прилуцьких друзів.
Що я вам скажу, хлопчики й дівчатка… Якщо мої фінанси колись дозволять, я придбаю яке-небудь козирне місце під рекламу, аби напистаи там найщирішу і найсвітлішу подяку усім тим, хто притулив мою дупу в цій божевільно антуражній квартирі з чітерським електролічильником, трьома утютютю котами (Макс, Федір та Люся, за старшинством), вічним водним апаратом на кухні, атмосферою вічного ремонту і разом з тим щирого затишку. Весь вечір ми випивали за знайомство і зустріч, курили “кури тельну траву”, грали у хитрих крокодилів, коротше все як треба.
Частинка мого серця залишилася з вами, гайз, просто знайте це ;)
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!