Самотність тихого поета

Мої рядки такі незграбні,

Мої вірші такі невмілі,

І думи мої, наче згаслі,

Та лиш слова в них щирі.

Самотність тихого поета

Легенько знову натякає,

Що рими у віршах немає,

Не гідні світу ці слова!

Спалахують вогнем сонети,

Горить любов, горить дотла.

Ні, то не скрипка десь співає -

Так плаче автора душа.