Йцукенгшщзхї

Оповідання писалося виключно з метою підтримати тусовку на конкурсі крінжових оповідань від пані B der Line (це така жалюгідна спроба виправдати недбале написання). Посилання на конкурс — в першому коментарі.

Сюжет підказав хороший знайомий.

* * *

Коли останній відвідувач нарешті пішов, він похапцем зачинив всі двері — наче тут було щось красти! — і пішов перевдягатися. Джинси, старі кросівки, куртка з капюшоном — чим простіше, чим звичайніше вбрання, тим менша ймовірність, що хтось впізнає. Та потім ще довго вмивався холодною водою, немов би намагаючись змити з обличчя застиглий на ньому вираз.

Сів на свій автобус, але замість вийти в центрі, поїхав на протилежний кінець міста. Надто нечисленне населення для справжнього кварталу червоних ліхтарів, але атмосфера була максимально наближена.

Дві-три чарки в першому барі, не скидаючи капюшона і не відповідаючи на спроби бармена зав'язати розмову.

В другому затримався довше: задушливе приміщення, перезбуджені червоні обличчя чоловіків, хриплі багатообіцяючі голоси жінок, навіть погано вимита чарка — все приносило йому дивну розраду після стерильного середовища, в якому проходили робочі дні. Він навіть зазирнув до лазнички, без справжньої потреби на те — просто постояв, вдихаючи сморід лайна, сечі та хлорки.

Але нічого не трапилось. Жодна з повій не підійшла до нього, пропонуючи послуги, жоден з п'яниць не сказав, що йому не подобається обличчя чужинця і не запропонував вийти надвір, "поговорити". Тож він рушив далі.

Не встиг перехилити чарку в третьому... ні, в четвертому гадючнику, як поруч присіла розкішна краля. Не те, щоб його вабила врода, та тим не менш. Висока, струнка, повні груди... і пошлий макіяж, вдавано-загадковий вираз обличчя, під яким зачаїлися тваринні потреби. Він автоматично окинув приміщення поглядом, але більшої шльондри годі й сподіватися. Трохи дивно, що вона дісталася саме йому — по темних закутках сиділи молодші та багатші самці.

Він купив їй випивки, не намагаючись бути ввічливим чи дотепним — навпаки, на її незграбні спроби культурного спілкування відповідав грубо. Нехай знає, до чого готуватися. Шльондра наче злякалася, але не втікла. Певно, потрібні гроші. Це добре, значить готова на все.

Дорогою до її квартири опустила голову і знічено мовчала, вдаючи з себе восьмикласницю. Надто пізно, він розгледів її наскрізь.

Розвалився на канапі з пляшкою в одній руці та цигаркою в іншій, чекаючи коли шльондра вийде з ванної. Коли вона таки з'явилася, стало зрозуміло, чому так довго — Люцифере і всі демони третього пекла, та щоб здерти з неї всі ці рюшечки та підв'язочки знадобиться хвилин десять і чотири руки!

Коли він почав підводитись, аби взятися за справу, шльондра м'яко притримала за плечі і звабливо прошепотіла — в мене є ідея, тобі сподобається.

Він дуже сильно сумнівався — ідея, в цієї бездушної підстилки? — але вирішив дати їй шанс.

Вона дістала кайданки зі штучним хутром і грайливо покрутила ними перед носом. Він зважив за і проти: з одного боку, з ним давно нічого такого не робили, можливо щось і вийде; з іншого, грошей в гаманці небагато, і зараз всюди камери, фокуси з прив'язуванням і грабунком відійшли у минуле — нема чого боятися.

Дозволив завести себе до спальні і прикути до ліжка. Шльондра знову залишила його самого — ну що ще? Знічев'я став розглядати приміщення. Очі натрапили на розп'яття на стіні, і чоловік зневажливо скривився.

Але коли шльондра повернулася цього разу, він злякався.

— Що за...? Ти гадає, це смішно?!

Чернеча ряса розчавила зародки збудження. Думка, що під нею ховається еротична білизна, не допомагала. І предмет в її руці...

— Не хвилюйся, — і де тільки поділася сексуальна хрипота з її голосу, — я допоможу тобі стати на шлях істинний. Допоможу тобі повернутися у лоно Господнє. Вижену з тебе дух хіті та розпусти...

Він вже не слухав, а відчайдушно намагався зламати кайданки — але марно, вони лише виглядали як дешева садо-мазо іграшка. Навіть крізь рожеве хутро гартована сталь роздирала шкіру йому на зап'ястках.

— ... Ісус же рождешуся во Віфлеємі єудеісьтєм, во дні Ірода царя. Се волхви от востоку приідоша...

— Замовкни!

— ... до Ієрусалиму, глаголющє...

— Ні! Припини це! Ти не розумієш!!!

— ... і приідохом поклонитися...

* * *

Це був її восьмий клієнт, але всі попередні не могли з ним зрівнятися — ні в тому, з якою демонічною силою він опирався Слову Божому на початку, ні в тому, як смиренно і всеосяжно прийняв його в кінці. Ближче до ранку, коли вона завершила читати Матея, Марка та Луку і взялася за Іоана, чоловік став повторювати Євангеліє за нею — ні, навіть випереджав її! Що це, як не справжнісіньке диво, дійсне навернення грішника у віру, повернення блудного сина до дому Батькового?

Але про всяк випадок вона не стала ризикувати, зробила ін'єкцію та вивезла непритомне тіло подалі від дому — береженого...

* * *

На роботі він пояснив свою відсутність серцевим нападом — що було доволі близько до правди. Жоден з вірян не засумнівався. Гірше того, після того випадку вони ще з більшою довірою, з більшою надією вслухалися у його проповіді та просили порад, ще щиросердніше сповідувалися та з гордістю приносили немовлят на хрещення і замовляли панихіди по мертвих своїх. Такого побожного батюшки, казали вони, не знайти навіть у Ватикані.