Йцукенгшщзхї

Жила дівчинка на ім'я Вірджинія. Батьки і знайомі дуже її любили.

Коли Вірджинію записали до школи, директор зробив помилку в її прізвищі -- до журналу вона потрапила як "Вольф" замість "Вульф". Вірджинія повернулась додому після першого дня навчання, але батьки не захотіли відчиняти їй двері -- "Ти не наша донька!"

На щастя, друзі не знали її прізвища і тому Вірджинія і далі могла грати з ними на вулиці. А ночувати пішла до бабусі, прізвище якої було Джойс і яка навіть зраділа, що Вірджинія більше не Вульф.

-------

Прокинувся Адам і глянув у віконце --

в Едемі-саді сходить сонце,

левиця бавиться з ягнятком,

а велетенська миша -- з крихітним слонятком.

Адам до Єви -- "годі спати,

ходім мершій у сад співати!"

На що дружина позіхнула

і за нудьгу Адаму дорікнула --

"одне й те саме, скільки можна?

На арфі граєм ранок кожний,

либонь і Богу вже набридло.

Ще й на сніданок знов повидло?

Купив би кави, може чаю,

і щось гостренького, не знаю..."

Адам послухав, скривив губи --

"від кави пожовтіють зуби!"

...

-------

Гкхрщк -- первісна курка -- не була чиїмось створінням, але й сама не могла нічого створити. По деяких міркуваннях вона здогадалась відкласти яйце, а потім вилупитися з нього -- і набула в такий спосіб здатність творити і знищувати.

-------

Змушувати неуків вчитися -- це грубе порушення основного, та, власне, єдиного їхнього права і свободи.

-------

На фермі кнур одного дня зустрів

самотню свинку чистої породи,

яка у пошуку солодких буряків

тендітним рильцем рила огороди.

"Пробачте, але ви така свиня, —

наважився юнак заговорити, —

що від кохання помираю я

і змушений вам комплімент зробити."

"За кого ви вважаєте мене? —

образили такі манери кралю,

обличчя її стало вмить сумне, —

із кабанами я не розмовляю."

"Не говоріть, але зізнаюсь вам,

що ваша мордочка заплила жиром.

Як притаманно справжнім кабанам,

я зізнаюся максимально щиро."

Хоч юна свинка знала — це брехня

і що кнурів боятись вчили не даремно,

і що насправді мордочка її худа,

та в глибині душі зробилося приємно.

Сором'язливо рохкнула вона:

"не зупиняйтесь, ще скажіть, благаю,

чи до вподоби вам моя спина,

бо я її не бачу і не знаю."

Підступний кнур і вухом не повів,

а вже брехав про спину і про ноги.

Нахвалював з хвоста і до зубів,

якби були, то похвалив би й роги.

Хоч як там не було, а того дня

наслухалася свинка компліментів.

Що з того, що усі були брехня?

Тепер би дочекатись аліментів...