Гелен

Якби, якби.. Не зміряти мені

потрібну кількість кроків, що назад

повинна би зробити я, а ти — вперед.

Не так, не так.. Кульбабове вино* таке п'янке,

я Гелен в нім, а ти — мій репортер,

ця втрата душ несправедлива і жахна.

Та ніжність зустрічі,

(хоч скільки б не тривала),

заживлює в мені утрачені місця

душі, меланхолійна,

майже справджена омана,

якій я піддаюсь, викривлює чуття:

ти майже є, я майже не вмирала,

я майже вірю в те, що не дарма

час стався так, в цім часі стались ми,

раніше я, пізніше ти, хоч і ніколи

не йти мені за руку із тобою,

і не ловити сонця, що навскіс

твоїм обличчям пролягає, коли знову

смієшся з дурнуватих дотепів моїх,

а я цілую вилицю, освячену весною,

і упиваюся вином з твоїх зіниць.

2025

*див. "Кульбабове вино" Рея Бредбері.