Життя після смерті
— І що вчитель? — запитав Базіка.
Міркун дивився запитально.
— Який ще вчитель? — не зрозумів лікар немиш на ім'я Зол азах хіклі.
Базіка пояснив. Міркун кивав.
"Хлопці, пелікани", — подумав Зол, але відповів інше:
— Цогар азах фаяґ убив балаквіра, ввібрав його Багатоногого і помер. Він жив героєм і загинув героєм.
Базіка і Міркун сумно зітхнули.
— Усе? — запитав чорноперий помовчавши.
— Усе, — відповів Зол. — Дочку пана Анга відправили до нас, у лікарню, у неї помутніння розуму, твердить, що балаквір із нею спілкувався, що він був її матір'ю. Марить, дівчисько. Часій Леріт... знаєте її?
Брати закивали.
— Вона пішла з місії. Ніхто не знає, де вона тепер. Чому балаквір ні її, ні пані Уну не вбив, абсолютно не ясно. Але, загалом-то, і гарза з ним. А тепер, — лікар вказав на двері, — Трьох світил, хлопці.
Базіка і Міркун не поспішали йти.
— Пане Зол...
— Я азах хіклі, — поправив Базіку лікар. — Я не шляхетна особа. Просто лікар.
— Ага, — кивнув чорноперий, сіроперий теж, як завжди повторював за ним. — Наш учитель, Цогар, помер і нам потрібен новий. Може ви зможете нас навчати.
Зол насупився, приховуючи саркастичну посмішку.
— Медицини?
— Добру, — абсолютно серйозно сказав Базіка.
Зол засміявся. А відсміявшись відповів:
— Вибачте. Я таким займатися не буду, але одну пораду, я вам дам.
Базіка і Міркун нагострили вуха.
— Якщо схопите заразу, не відкладайте з лікуванням. Трьох світил.
— Дякуємо, вчитель Зол, — швидко мовив на те чорноперий, сіроперий закивав.
"Пелікани, як є...", — подумав про себе немиш, дивлячись, як пернаті брати (чи брати взагалі?), опустивши голови, повертаються і шкандибають на милицях із його приймальні.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!