«І навіть мертвий — ще живий»

Гуде над степом люте небо,

Горить село — мов свічка в храмі.

Не так весни чекали в себе,

Не так ішли по цій землі…

Зерно — не встигло дати колос,

А вже спинилось — “на нулі”.

І замість пісні — свист і вибух,

Що котиться крізь дим по всій землі.

Стоїть солдат на чорнім полі,

Земля стискає кожен крок.

І сніг змішався тут із болем,

І кров, і попіл, і пісок.

Та кожен бій — як крик народу,

Що волю в серці не згубив.

Не став рабом, не зрадив роду,

І навіть мертвий — ще живий.

…І поки грім ще б’є у груди,

І дим ковтає небеса —

Стоїть Україна. Стояти буде.

Бо вільна — не на словах.