Записки з Людятника

Ви коли-небудь бачили океан очима дельфіна? Хоча — про що питаю? Чи може людянин собі уявити інше сприйняття Alma Mater* планети?

*Читаючи цей текст, закрий зовнішнє сприйняття світу, розчинись в моїх словах.

***

Пливучи на мілині острівної групи посеред безкрайнього океану, я скрекочу та свищу, вимальовуючи звуками чарівний простір довкола. Моя подруга сокотить у відповідь, вона далеко від мене.

Ми з різних сімей, але я чую майже кожен порух її тіла і наші зграї йдуть в одному напрямку, в пошуку поживи.

Неподалік коралових рифів плескотить косяк анчоусів. І саме ними я буду смакувати разом з моєю самкою. А потім, ми віддамося спарюванню.

Звукові хвилі та мерехтливі сонячні відблиски на мілководді, створюють атмосферу спокою та затишку біля коралів. Дихання океану, разом зі скрекотінням моєї родини, породжують неймовірну картину світу з палітри звуків, ритмічних й мерехтливих вібрацій та рухливих обріїв.

Наші сильні тіла легко ковзають у товщі води, проте іноді, граючись ми вистрибуємо на поверхню, щоб насолодитися вечірнім світилом та знову пірнути в океан. З моєю самкою ми спарюємося не заради потомства, а заради задоволення. Раз у раз стрекочу протяжний свист — ім'я, дане їй від народження її матір'ю. У відповідь вона стрекоче моє ймення. Кружляючи один довкола одного, ми знову вистрибуємо над водою, споглядаючи на захід сонця.

Панорама океанічного простору відображається в наших поглядах. Раптом ми почули про небезпеку для істоти, що дихає повітрям. Один з моїх родичів попередив, що двонога істота поранила свою кінцівку і запах крові рознісся на весь простір довкола. Тепер на смак плоті поспішає велика акула.

Разом з моєю самкою ми поспішаємо на порятунок повітрядихаючого, щоб якнайшвидше доправити його до суші. Досвідчені дельфіни з моєї сім'ї попливли навперейми акулі, щоб завадити їй дістатися жертви.

Наблизившись до плавця, скануємо ультразвуком, хоча його серце несамовито калатає, сили вже покинули тіло. Тож ми підхоплюємо істоту та несемося до берега. Скрекочемо слова підтримки — акула залишиться голодною й весело пливемо до коралів ширяючи в блакитній гладі.

***

Дельфіни не мають ворогів, їх мозок більший за людський, а в деяких представників, IQ вищий за середньостатистичний рівень людянина.

Дельфіни соціальні створіння, дихають повітрям, майже так само, як люди, єдине, їхнє дихання не рефлекторне, як у людян, а усвідомлене. Залежно від виду, дельфін здатен затримувати дихання до двадцяти хвилин.

Найбільший ворог дельфіна не акула.

Найбільший ворог дельфіна — ЛЮДИНА.

То що не так з людянами та їх Людятником?