Записки з Людятника

Сутність Людятника — еволюція.

Людина не кінцевий продукт вершини еволюції, і навіть не проміжний.

О, ні... Повірте, вас чекають ще мільярди років перероджень в секстильйонах життів на різних платформах паралельних світів.

Ваша душа еволюціонуватиме й деградуватиме із втілення у втілення.

— Почім твоя маячня, друже? Схожа на езотерику жовтої преси.

— Та заради Бога, віддам задешево. Лише за декілька миттєвостей твого існування. Все одно ти ніколи не здобудеш просвітлення. Моє одкровення така ж само нісенітниця як і сенси які ти намагаєшся збудувати у своєму сьогоденні.

— Так, а заради чого ось це все?

— Життя, ти маєш на увазі?

Еволюція.

Еволюція поглядів, еволюція душі, еволюція духа, еволюція життя — та як не назви цей процес, сутність його не зміниться.

Колись і людина еволюціонує.

— Так, а заради чого ось це все?! Ти можеш пояснити?

— Ти точно хочеш знати?..

Боги не здатні еволюціонувати.

По завершенні шляху розвитку Людятника, Сонячна система прибуде з точки А в точку С, з безмежною множиною запечених душ, що нагадуватимуть собою хмару бактерій на чаші Петрі.

Вам пощастило бути в сукупності піддослідної групи, на якій ставляться досліди, щоб деміурги мали сміливість заявити про сенс життя. Чи хто там з тих Всевишніх покидьків замість них?

Не суть важлива термінологія. Важлива енергія, що обплітає ті сутності в структури сенсів існування.

І самоусвідомлення то не вершина буття.

Так собі, лише камінчик дечого фундаментальнішого...

— А все так добре починалося — з обіцянки знищення Людятника та й дарування Океанії дельфінам.