Леля – проявлення
Небесні потоки, як вічність тому, пронизували Землю. Щовесни прибувала життєдайна сила і, немов у безодні, зникала. Не відновлювалась планета. З далини космосу усе менше виднілися сині кольори, а бувалі зелені плями перетворювалися на жовті та коричневі.
Узріли Боги, що стихію води на планеті порушено. Дощі не сходили, сніг не кружляв. Джерела висихали, ріки не розливалися.
Стихія вогнища навпаки ‒ буянила у своїм спотворенні. У війнах, руйнації проявляється.
Спаплюжений вогонь став формою взаємодії між людьми й всередині них. Лише знищував, знищував, знищував. Замість того щоб зігрівати ‒ спалювали серця один одного.
* * *
Прийшла потрібна пора, відняла іскру від самої себе та занурила у потік вод небесних. Проніс потік її крізь різні виміри та хвилею незримою спустив на Землю. Краплина роси, пронизана промінням ранішнього сонця, об’єдналася із небесною краплиною, прийняла в себе іскру Богині. Забурлила рідина, заметушилася, стала форму змінювати, в об’ємі збільшується. Ще мить і людські обриси мала. Так народилася Богиня на Землі. Ніхто іншого не подумав би. Будь-яка істота, побачивши, зрозуміє, що то не людина.
Лелею її кликали на цій планеті, тож як Леля сюди й прийшла.
Відрядили Боги Лелю дізнатися, що відбулося на Землі, та доручили відновити лад природній.
Мов п’явка, земля висмоктувала живильну силу через Лелю. Усе довкола було катастрофічно виснаженим. Що не торкалося суті Богині, прагло напитися із неї. Кожен камінчик, будь-яка гілочка.
Дівчина ледь встояла на ногах від неочікуваного «смоктання» тутешньої природи. Опанувала власну силу, врегулювала потоки. Озирнулася. Ринула у напрямку найбільшої річки ‒ лише слід лишився від річища. Ледь відчутна волога під пальцями ніг, єдиний натяк на бувалу течію.
− Що тут сталося? Дух води, де ж ти? – промовила і простір задзвенів.
Пригледілась внутрішнім зором. Під кам’яною брилою затиснутий дух. Закований ланцюгами, знесилений, з розладами свідомості.
Підняла Богиня долоні та звільнила із полону водяного. Життєтворчими силами своїми живила, поки не прийшов той до тями. Коли оклигав, розповів службовий, що тут трапилося та взявся ріку відновлювати.
Знову відкрилися джерела, води забурлили, стрімко лягали у звичні річища.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!