Енергія руху
Людина, яку довгий час витягувала з болота (а таких чимало), змушувала заходити мене в трикутники (обирали завжди інших, але і я з ними не лишалася). Через ревність, помсту, зробили всі дні як один. Завела в ілюзію ізольованості, без партнерства, без пари.
Потрібно зняти цей вплив: обрубати, бо має по долі бути партнерство, тоді коли не буду очікувати, відчувати втому, самотність таку, що аж ніби не буде кому зателефонувати або звернутися (ніби вже проходила і неодноразово такі стани) в цей момент прийде людина (чомусь в такі моменти знову приходили не ті), щоб я максимально зрозуміла про неї, подивилася на неї з іншої сторони й вона дасть все те що шукала в різних людях. Зовсім скоро, прийде як друг — а далі увійде кохання, але перешкода...
Перешкода, яку маю прибрати: різниця цінностей. Страх зізнатися у слабкості. Хибне розуміння турботи. І краси. Зараз цього не зрозумію, але звернула увагу. Аж в грудях защемило, залоскотало аж до горла.
Подорож завжди призводять мою енергію в рух, а інколи й навпаки. Люблю кінцеві маршрути, але для досвіду й проміжні потрібні.
Ніяк не могла визначити напрям. І оскільки на картці було лише три тисячі гривень, вирішила почати з Києва. Наставники передають, почнеш рух — прийдуть кошти. ”Напевно ті, кошти як висять вже пів року за зроблені проєкти. Ну що ж перевіримо. А ще цікавіше куди далі заведе дорога”.
Познайомилася з малечою, доця Нікти прийняла мене як свою. Йшла на ручки, постійно посміхалася, майже не вередувала.
Ніч в Києві пройшла під обстрілами, руїнами, раненими людьми. Для деяких людей вона стала останньою. русняві ракети забрали десяток життів за ніч. І так триває вже більше тисячі днів.
І дійсно, наступного дня на рахунок зарахували кошти, ті самі, які так надовго затрималися...
Збираю речі. І вже наступного дня надвечір їду в загублене місто, як жартують в соціальних мережах.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!