Квиток в один кінець

Після Переяслава це вже третє місто, і кожне, як новий розділ. Київ — болісний, Вінниця — трохи прохолодніша, Бердичів — зупинка, де тіло й розум змогли перепочити, куди приїхала після обіду.

Місто зустріло дощем — саме дійшла до готелю, як небо розірвалося водою. Заселилася сходила в душ і одразу заснула — тіло знесилилося, вимкнулося на дві години. Прокинулася — дощ уже минув.

Вийшла на вечерю — замовила борщ і гранатовий сік. Просте, тепле, домашнє. Після — пройшлася до центральної площі. Невелика. Довго не гуляла, бо стало ще холодніше й накрапав дощик. Після спілкування з подругами по відеозв'язку знову лягла спати. Ніч принесла сон — справжній, без снів, без тривог.

Ранок був холодним. Брр. Вирішила їхати далі. Дивно, щось не зовсім зрозуміла, як зазвичай люди тут виїжджають залізницею. Знайшла потяг в Луцьк, бо через Вінницю не хотіла повертатися, туди й купила квиток — в першій половині дня маю бути там. Забронювала готель. Сподіваюся, вдень потепліє. Мені потрібне це тепло — зовні й всередині.

Днями натрапила в інтернеті на кілька історій: коли бронюєш житло без безплатного скасування, а потім його скасовують все одно списують гроші. Обирала квартиру поблизу вокзалу — не хотіла далеко йти. І сама не зрозуміла, що більше керувало — інтуїція чи страх. Видно, останнє і, оскільки не хотіла йти в нього на повідку — замовила смарт квартиру. А зранку — дзвінок:

— Квартира зайнята, скасуйте бронювання.

— Але ж написано, що кошти не повертаються, якщо сама скасую.

— Добре, напишу не заїзд, тож кошти не мають списатися.

— Дякую, що попередили.

Неприємненько — очікуєш одне, отримуєш інше. Вкотре переконуюсь: краще бронювати з безплатним скасуванням, навіть якщо дорожче і не зовсім зручне розташування.

Знову вчуся розрізняти — це інтуїція чи неспокій. Ніби постійно хтось стирає це знання. Але коли чую інтуїцію, усе складається краще. Гірше, коли діє страх — тоді йду не своєю дорогою і завжди наперекір, переважно собі. І все ж таки це була інтуїція.

З готелю висилилася й пішла на оглядини Пам’ятки архітектурного Національного значення (16 – 18 століть — Кляштор Босих Кармелітів): костел, келії, вежі, оборонні мури з баштами. З моменту побудови у костелі знаходилась чудотворна Ікона Матері Божої Бердичівської, подарована засновником кляштора та власником міста Бердичева Я. Тишкевичем.

З 1998 року – це головне місце відпущення гріхів для римо-католиків України – Всеукраїнський Санктуарій Матері Божої Святого Скапулярію.

Крім культових споруд на території замку знаходяться мистецькі школи, Музей історії міста Бердичева та Музей Джозефа Конрада.

Прийшла на вокзал. Повітряна тривога. Вокзальне приміщення було зачинене, людей не пускають, як і в костел. Москалі палять і по вокзалах, тож обережність — не зайва. Чекаю. Усередині трохи тривоги, але вже звично.