Ти складна

«Ти складна», -

казав він прісно,

поки розпуста

сміливо кривила вуста.

«Мені б простішу,

з іншого тіста —

таку, що любить

відпочинок за містом,

а не вірші павличка».

Вона лиш сміялась

крізь тишу кислу:

«ну, звісно...

ти ж мріяв про зовсім іншу

— без гострих кутів,

без віршів і провин.

Та знаєш, після таких, як я,

лишається дещо більше,

ніж просто звичка

й солодкий джин»