Тане крига

В полоні дивних, незбагненних снів

Лиш почуття будують всі кордони.

Вже не болить —

Пульсує, поготів.

Вже не лякають вічні заборони.

В обіймах ночі,

Дивлячись в пітьму,

П’янкої волі розум.

Тане крига,

Нечувано обравши біль святу.

Пульсує серце —

Не смиренно, дико.

У сні лиш

Відчуваються слова.

У сні руйнуються

всього життя кордони.

А памʼять — знає:

Воля ще жива.

Не відійдуть знамення, перепони…