Там, де серце

Отже, щастя.

Ти завжди є.

Бачити тебе навчитися — задача.

Спорідненість подій

відбитком теплих мрій

повіяло в лице.

І ось. Ти знов.

Цілуєш ніжно в груди.

Там, де серце.

Серце. Ти тут?

Прохання, поклик,

крик насправді,

але тихий.

Такий,

щоби тобі лиш тільки чутно.

Не забарись.

Ти — без вагань,

зважаючи на стан речей,

відважся невагомості віддатись.

Я віддаю.

Тобі.

Пошану.

Честь і хвалу.

Твою чарівну райдужку очей

я пам’ятаю,

хоча, як скажеш — намалюй —

не зможу.

Ні.

Вона застигла

в іншій пам’яті.

Такій,

що описати —

не збереш і слів.

Чекай.

Будь ласка, ще побудь тут трішки.

Я знаю, прощавання неминуче.

Як і очікування. Наступних.

Зустрічей.

Було немало,

буде і ще більше.

Але ця мить —

нема нічого навіть близького до неї.

Неповторна

моя улюблена повтор(юва)ність.

До побачення.

До зустрічі.

Бувай.

До скорого.

Цілую ніжно в груди.

Там,

де серце.

2025.05.30.20.15