Психотерапевтичні давньогрецькі міти

А це цікаво! Та сама історія, але з перспективи Деметри. І висновок правильний. Не варто ставити на собі хрест і жити лише дитиною.

Вау! Завжди любила цей міф, особливо в інтерпретації, де Персефона хотіла лишитися з Аїдом. Наскільки я пам'ятаю, він - ледь не єдиний вірний чоловік з пантеону богів. Ви звернули увагу на відчуття Персефони, її сумніви. І порада в кінці дуже влучна. На жаль, процес сепарації дуже нелегкий. Але цілком можливий. А от Деметра мені ніколи не подобалась. Ви точно написали: бути чиєюсь єдиною радістю в житті - це надто велика відповідальність для дитини.

На мою скромну думку, давньогрецькі міфи - вельми лайновий матеріал для терапії, якщо людина тільки почала. У тих міфах так багато нездорового лайна, що краще його поки що не показувати вразливим людям, які намагаються розібратися в собі)). Коментарі щодо цієї історії... Навіть не знаю, що сказати. Тут майже поабзацово можна розбирати історію Деметри й тицяти пальцем: "отак не робіть, і так не робіть, а так - і поготів". Тобто, це був би хороший матеріал для навчання юних поколінь як НЕ треба (починаючи з того, що краш у Зевса мав би визнаватися як нездоровий та пропрацьовуватися відповідно).

Як на мене, тут заміна шила на мило. Гіперопіка матері чи гіперопіка чоловіка? Обидва не визнають твою суб'єктність. Чим Аїд кращий? У переказі (не пам'ятаю вже сам міф) наче немає аб'юзу, але в реалі зазвичай дія розвивається саме в напрямку аб'юзивних стосунків з чоловіками. Не бачу тут сепарації. Людина зі схильністю до співзалежності просто міняє об'єкт. Обидва маніпулюють Персефоною (успішно). Сепарація, як би я її бачила: Персефона посилає в сраку і Деметру, і Аїда, і Гею, і особливо Зевса з Герою, які явно забагато в голову про себе забрали (цих верховних богів давно пора скинути з п'єдесталу та надавати по щщам за все те "хороше", що вони наробили за своє довге богічне життя). Коротше, посилає вона всіх до дупи, а сама йде шукати себе у нове середовище, серед нових людей, паралельно рефрексуючи власну схильність до співзалежності. Можливо, в майбутньому повертається до матері (вже на своїх умовах), але то не обов'язково)). Аїд з його кримінальними замашками остаточно й безповоротно відправляється в божественний на*уй, тож навіть про спілкування між цими двома персонажами не йдеться. "Персефона, вперше опинившися на волі...": Тобто? На волі? Її ж ніби як викрали, нє? І це ще й не засуджується?

Щодо Зевса, читайте розділ "Зевс всемогутній?" Щодо викрадення - останній розділ А сепарація різна буває й я там аб'юзу Аїда не побачила

#Осінній марафон Зевс спершу проковтнув вагітну Метіду, а потім в неї народилася донька. Як?! Чи це в них новий божественний рівень генної інженерії такий: бог ковтає вагітну на деякий час і якимось чином прибирає з зародка Y-хромосому?! Ага, то зародок реально, наче ехінококовий міхур, опинився в головному мозку Зевса. Не подобається мені ця чергова пропаганда розмноження (от не має сім'ї, дітей, не довіряє чоловікам, але вона повинна просто бо повинна дати собі шанс на стосунки.) І знов моралізаторство наприкінці. *** Враження від цих переказів лише негативні. З плюсів, які треба відмітити за правилами, це хіба що відсутність помилок. Сюжет, підозрюю, як і в збірці переказів казок, повністю запозичений з оригіналу. Ніби як і не плагіат, але його вже створили до автора. Персонажі теж ті ж самі. Стиль написання надто спрощений, розмовний. Текст скидається на відредаговану від явних помилок чернетку. Ті ж ідеї про доньку, що не здатна вирватись з гіперопіки матері, про матір, схильну до гіперопіки можна було б подати у вигляді цікавого твору з окремим сюжетом, діалогами та атмосферою, де б читачі самі зробили висновки про персонажів і побачили на конкретних прикладах, чому ті чи інші моделі поведінки шкідливі. Виправдання злочину ще й у творі з тегом "саморозвиток" виглядає для мене максимально дивно. Та й припасовування до міфів якихось поширених у суспільстві проблем і моралізаторства не надає історіям особливої "психотерапевтичності". Після цього твору, тег "саморозвиток" у самвидаві мене починає відверто лякати)))

#Осінній марафон Тепер майже те ж саме тільки з позиції матері. (Який же "захопливий" твір!)  Тоді було б логічно її суб'єктивне судження про ницість чоловіків теж помістити сюди ж, а не у першу частину. А, його й сюди теж запхали, напевно, аби читач точно вже нічого не забув))) Це жах! Часом знову повторюються ті ж фрази й у попередній частині. О, ще кліше з любовних романів під'їхали: мало того, що Персефона тут пасивна річ, так ще й різниця у віці. Ясно, що коли писали давньогрецькі міфи, то це ще не було кліше і на той час в тому суспільстві воно нормально сприймалось. Але в цих переказах мала б бути якась новизна й сенс, окрім очевидної прямої моралі. Патологічна закоханість Деметри у Зевса виглядає недолуго й егоїстично: вона ж навіть бачити його не хоче й все життя зла на нього, бо той обрав не її. Ще й моралізаторство наприкінці.

#Осінній марафон "Викрадення - це ж просто підтвердження ницості чоловічої натури." - Дивне твердження. По-перше, це занадто очевидний факт, що будь-які злочини є підтвердженням ницості людської натури. Якщо жінка раптом когось викраде(що трапляється статистично значно рідше, але теж можливо), то це так само буде ницим злочином. І далі ця тема ніяк не розкривається. Тобто, фактично така ница поведінка чоловіків, хоч ніби трохи й засуджується, але показана, як норма, адже вона так і лишилася жити з викрадачем, і ніби як все нормально. Персефона пасивна і нічого не робить. То не могла вибратися в світ з-за мамкиної спідниці, то її, як якусь річ, викрали і вона така: ну гаразд, можна й погодитись на шлюб, яка різниця що робити? Це ж всього лише власне майбутнє! І наприкінці вона так і не вдалася до конкретних рішучих дій. І викрадач, і матір нею помикають, як їм заманеться.

Цікаво було прочитати, дякую. Не дивно тепер, чому мені подобався цей міф. І все ж, якщо мета переростає у сенс життя вона може принести шкоду, тому що людина просто йде вперед, не зважаючи на все інше і тоді справді потрібно зупинитися і все ж озирнутися на минуле.

Скоріше навколо, а не у минуле

Що ж, я прочитала всі розділи і тепер думка про всю книгу. Найбільше шкода, що книга вже завершена, бо я чекала на свій улюблений міф про Орфея і Евридіку, та й мабуть ще є багато міфів про які можна написати, тому мені було якось замало. Тепер щодо розділів. Перше, це дивне форматування, вони має йти або все відділене пробілами або все суцільним, так зручніше читати. В загальному мені сподобалося, бо я вже давно не читала чогось з міфів і зараз трохи здивувалася з того, як я могла в дитинстві їх абсолютно нормально сприймати, як в них як не вбивають когось, так ще щось. Історії цікаві і повчальні і сподобалося те як крізь призму міфів показуються важливі теми

Дякую! У дитинстві все сприймається інакше Може, ще і згадаю щось, про що можна буде написати

Не читала раніше цей міф, але ж міг одразу не топитися.

Так отож

Чудовий розділ. Найкраще коли є вибір яким шляхом йти

дякую!

А реально, мене завжди цей момент дивував і я не розуміла чому він не послухався. Дедал завжди захоплював таким цікавим виходом з ситуації.

ось підлітковий бунт, як мені здається

От до Афродіти я ніколи не знала як відноситися, і мені завжди найбільше подобалася пара саме з Гефеста і Афродіти, та й якщо на те пішло вона зраджувала з багатьма.

ні, тільки з Аресом і Адонісом

А я була впевнена, що й крім них були, хоча я ж давно читала, щоб все памятати.

І як я памятаю в міфах це не поодиночні історії, бо я подібних декілька читала, хоча вже не згадаю які.

виписала, скільки згадала

От Геру мені завжди було однаково як і шкода, так я її і терпіти не могла

Тотожно

В цьому міфі вже більш видно як на фоні міфу відображено складні теми з сучасності. І горгону шкода.

Так, шкода - навіть не те слово Та тут майже всі проблеми нікуди не ділися, на жаль

Афіна моя найбільш улюблена богиня в грецькій міфології, але от сам розділ трохи складний в плані форматування і деякі речення так ніби мають відноситися до попереднього абзацу, а не йти наступним. І якось замало самого тексту, наче не встигла прочитати, а вже все закінчилося.

Дякую! Якщо матимете час і натхнення, подивіться, будь ласка, чи форматування стало кращим. Ну, я сказала все, що хотіла сказати, вибачте, якщо коротко

Цікаво. Для мене до цього розділу Деметра була втіленням сильної жіночої особистості і завжди викликала повагу( а ще я не знала, що й вона була з Зевсом або просто забула. ) Хоча її можна зрозуміти, її травми переросли у постійний страх того, що Персефону теж спіткає така доля, хоча все ж вона перестаралася.

так, її можна зрозуміти, але гіперопіка - це зло

Вітаю зі взаємочитань Міфологію я любила читати ще з семи років, особливо грецьку, і я і в багатьох своїх книгах люблю згадувати богів. Тому для мене дуже цікаво прочитати інший погляд на міфи. Цікава показана історія Персефони з точку зори того, що вона була під гіперопікою Деметри.

дякую!

Трохи важко було розібратися хто там цей Еріхітоній. Мабуть варто речення у дужках розбити на два, або переробити. Стосовно міфів сподобалося як вони були перероблені. Гадаю, що так вони й легше запам'ятовуються.

Дякую! Якщо матимете час і натхнення, подивіться, будь ласка, чи стало краще.

Стало набагато краще.

дякую!

Поспішив Егей, ех, поспішив ...

еге ж

Треба ще й план В мати, якщо вже зовсім реалістично ставитися до життя. Дякую, дуже цікаво, по-новому на міти дивлюся)))

та хоч і план Г, головне - бачити реальність

А реальність лякає

Страх - це захисна реакція для обрання тактики подальших дій

От звідки ця фраза..... Коротко, але містко.

Здається, це фраза Ісуса, але це не точно

Арес точно краща партія, ніж Гефест... НЕ суди так не судимий будеш. Цікаву Ви почали добірку, подобається.

Наступна глава якраз називається Вашим другим реченням

Ото я прочитала вже))) Воно ж саме напрошується.

Давньогрецькі міти - ще той кладезь сюжетів. Ми якось на уроці походеньки Зевса розбирали))) Бо 6 клас, вивчаємо 12 подвигів Геракла, ніяк не оминеш питання "Чий син Геракл" і як так вийшло. Діти мене теж трошки в куток запхали з тими богами, хай їм грець)))

Про походеньки Зевса - у попередніх двох главах Не дитяча тема

Я надихнула? Ух-ти! Аж приємно. Зевс реально ще той типчик, хоч і бог. А всемогутніми богів роблять саме ті, що поклоняються. А люди? Просто частинка природи, і якщо чесно - не найкраща)))

Так, Ваш коментар до попередньої глави надихнув

Цікаво Ви вивернули, через Зевса і Геру на сучасну глобальну проблему. Отож терплять, і не розлучаються, і нічого не роблять. Бояться, що Зевс? Типу всемогутній, то все можна?

Причин буває багато, але цікаву паралель Ви провели із всемогутністю. Бувають і такі жіночі установки стосовно чоловіка