Психотерапевтичні давньогрецькі міти

Афіна Паллада — донька тітаніди Метіди та верховного бога Зевса.

Зевс мав пророцтво (одне з багатьох), що син, народжений Метідою, буде більш сильним за батька.

Тому, коли Метіда завагітніла, без з'ясування статі майбутньої дитини (та і не було тоді УЗД) відразу її проковтнув, щоби не народився син.

Наче народжуються лише сини.

А народилася донька — Афіна.

У Зевса одного не дуже чудового для нього дня дико розболілася голова. Тому Гефест зробив йому трепанацію черепа, що виявилася також кесаревим розтином. Адже саме так з'явилась Афіна. Метіда вільно пересувалася тілом Зевса та пологи сталися саме у голові. Може, як хоч якась помста.

Афіна вийшла з голови батька у повному бойовому обладунку.

Бо якщо у Деметри була набута недовіра чоловікам, то в Афіни — вроджена. Адже батько хотів її позбутися ще до народження. Коли знаходишся у животі матері, яка знаходиться всередині батька, бо він її проковтнув, довіри до батька не буде. А оскільки батько - чоловік, то страх переноситься автоматично на всіх чоловіків.

Оскільки Метіда вважалася богинею мудрості (та де тільки ділася та мудрість у стосунках із Зевсом), і Афіна вийшла із голови Зевса, де зазвичай знаходиться мозок (хоча деякі міти натякають, що думав він іншим місцем), то вона стала богинею мудрості.

Й оскільки зналася на самообороні (здебільшого — на випередження, а не на власне оборону), то і богинею тактики та стратегії у війні.

Афіна не подолала відчуття небезпеки стосовно чоловіків. Тому залишилася Вічною Дівою. У народі кажуть просто "стара діва", та ж боги віку не мають.

Не реалізовану сексуальну енергію Афіна спрямовувала у винаходи (гончарство, флейта, плуг, граблі, вуздечка, ярмо, віз і корабель), виконання обов'язків богині, військові тренування, прядіння, ткацтво та приготування їжі.

Тобто жіночі прояви не були чужими богині тактики та стратегії.

А материнство реалізувала в опіці над Ерхітонієм. Був такий народжений Геєю після спроби Гефеста заволодіти Афіною хлоп. Афіна йому потім подарувала земну владу над своїм містом.

До речі, опіка над містом і містянами - це теж сублімація материнства.

Власне, дійсно краще бути самій, ніж із незрозуміло ким.

Однак Афіна геть нікому не давала жодного шансу довести свою любов до неї.

А це вже не є добре.

Як і Деметрі, Афіні треба би було дати шанс собі та комусь.

Бо не просто так у цьому світі існують різні статі.