Вільні. Діти волі.

18-20-25. 06.2022

Я плачу діти мої плачу,

Я разом з вами плачу і ридаю,

У небі чорний ворон кряче,

З одним за одним з вами я прощаюсь.

Болять мені і ваші рани,

Хоч я сама розшарпана, побита,

Цей жах закінчиться – боліть не перестане,

Занадто вас за мене вбито.

Діти мої то люди волі,

Ідуть на смерть скоріше як в полон,

Йдемо до перемоги ми поволі,

Та впевнено ідемо на пролом.

Ще довго не роздягну траур,

Ще буду лікувати збиті рани

І завжди пам’ятатиму відвагу,

З якою ви мене обороняли!

Дорогоцінна людська воля,

Кров’ю заплачена, слізьми рясно обмита,

Зіткана з горя, ран і болю –

Краще на смерть аніж в неволі жити.

Не тратьте сили духу і наснаги,

Вашу невтомну жагу до життя,

Ми за живемо мирно під синьо-жовтим стягом,

Ми є приречені на щасливе майбуття!

Сьогодні з вами я страждаю,

Сьогодні молюся в журбі й печалі.

Нехай Господь нас всіх благословляє!

Миром, добром й квітучим процвітанням!

Cristine@