Техношаман

- Я тобі ще раз кажу, - терпляче пояснював Ге-орі, - мені терміново треба побачитися з Високим Лордом Клентаріелем!

- Його Світлість проводить важливу нараду, - незворушно відповів гвардієць, що стояв на чатах біля палацової брами. - Наказано нікого не пускати.

- Та я, якби, на цю саму нараду і йду, мене запросили! Що за бардак…

Він хотів додати “у вас тут”, та цієї миті хтось зненацька дав йому щигля в потилицю.

- Хоба, Жортрест! Саєчка за переляк! - весело промовив Техношаман, що непомітно підкрався ззаду. - Ти чого тут топчешся?

- Та от, - цього разу Жора вирішив проігнорувати дружню підколку, - не пускають.

- Що?! Чуєш, дурбецало, - останні слова адресувались вартовому, - жвавим кабанчиком метнувся і доповів високородному, що великий чаклун та повелитель духів Сергіяр Алейні, а також його друг та компаньйон, видатний вчений з іншого світу Ге-орі, бажають аудієнції!

- Сотник Елмаріель наказав лишатися на посту, - невпевнено спробував сперечатися воїн.

- Ну то йди і поклич сотника Елмаріеля, хай піднімає свою дупу і розрулить ситуацію! Бо я зараз когось на жабу перетворю.

За мить вартовий здимів.

- Ось так з ними треба, - губи Сергіяра розтягнулись у вдоволеній посмішці.

- А що, - поцікавився Ге-орі, - і справді в жабу можеш?

- Ну, - задумався шаман, - от прям щоб в жабу - то навряд чи. Це, по-перше, класична магія, по-друге - надзвичайно складний її розділ на стику трансмутації, анімагії та метаморфізму. А от змусити цього типа квакати, якби він нас ще пару хвилин тут промурижив - це запросто.

* * *

Лорд Клентаріель проводив нараду у своєму робочому кабінеті. Крім нього, тут були присутні його син Лаентір, верховний волхв Лементор, а також Льорвінлейн та Аліена.

- Високородний, чуєш-но, - Техношаман ще з порога почав викочувати перетензії, - ти якщо нас для чогось кличеш, то зроби хоча б так, щоб твої мордовороти нас сюди пускали.

- Прошу вибачення, друзі, - розвів руками Високий Лорд, - після битви за столицю я дав більшості старої гвардії відпочити, радше за все, на воротах хтось з новеньких. Розберемося.

- Добре, проїхали, - Сергіяр махнув рукою. - Ну і що в нас тут за кіпіш?

Ельфи невдоволено скривились - окрім Лаентіра та Льорвінлейна, які намагались приховати усмішки.

- Сірий, - докірливо похитав головою Ге-орі, - ти не міг би зараз без оцих своїх приколів?

- Міг би, - погодився Техношаман. - Так що за кіпіш-то?

Клентаріель дістав зі складок плаща кристал, що переливався всіма барвами веселки, і поставив його на стіл.

- Ось це вранці надіслав мені ментальним зв’язком один з імперських архімагів Першого Кола. Зауважте, сам він не зміг би встановити стійкий зв’язок на такій відстані - тобто повідомлення було настільки важливим, що він не полінувався розбудити своїх колег та зібрати їх у підсилюючу фігуру…

- А ми що, знов дружимо з імперцями? - здивувався Сергіяр. - Вони нам, якщо мені пам’ять не зраджує, нещодавно піднасрали конкретно.

- Імператор відхрестився від діяльності Теодорікса й Менажерікса, - відповів Лементор. - За його словами, вони діяли на власний розсуд. Та й в нинішній ситуації нам не з руки з ними сваритися. Тепер - хвилинку тиші, будь ласка. Прошу, Ваша Світлосте.

Високий Лорд змахнув рукою - і над кристалом в повітрі з’явилось зображення.

Дві групи істот вели бій. Перші були вдягнені в дивні сині обладунки з шоломами, що повністю приховували обличчя, та мали зброю, що стріляла сліпучими зеленими променями. На іншому боці явно були люди, частина з них були одягнені в класичну лицарську броню та озброєні мечами - прикрашеними камінням та дорогою інкрустацією, радше за все, зачарованими. Решта були вбрані в мантії з візерунками і активно використовували бойову магію.

Мечі допомагали не дуже, від пострілів невідомої зброї їх носії гинули один за одним. А от маги тримались, і навіть перемагали. За кілька хвилин всі сині воїни були знищені. Потім все затопив яскравий спалах - і зображення зникло.

- Цікаво, - Техношаман задумливо почухав підборіддя. - Це схоже на броню космодесанту. Але такої конструкції я ніколи не бачив, в Сонячній Імперії і суміжних державах ніхто такими не користується… Звідки ці сині чегевари взагалі взялись?

- Мабуть, з космосу прилетіли, - саркастично посміхнувся Ге-орі.

- Та ти що?! - Сергіяр зобразив на обличчі непідробний подив. - Аж з самісінького космосу? А я-то грішним ділом думав, з Країни Чудес через кролячу нору вилізли. Високородний, тобі щось відомо?

- Вони висадились вранці в одній з імперських провінцій, з літаючої машини, схожої на вашу, - почав розповідати Клентаріель. - Зруйнували село, перебили місцевий гарнізон. Солдати нічого не могли їм протиставити. Зі столиці порталом перекинули загін імперської гвардії, підсилений повною зіркою бойових магів. Вони, хоч і не без втрат, змогли перебити прибульців… А потім з неба вдарив промінь, що знищив залишки імперського загону. Згодом ще один такий вдарив по столиці - на щастя, архімаги заздалегідь відчули збурення енергій та підняли щит, який насилу, але витримав.

- Ясненько, - покивав головою Техношаман. - Промінь - це удар з орбіти. І ще, гадаю, в мене є що додати.

Він дістав з кишені плаща пристрій у вигляді півсфери з виїмкою вгорі, в якій був встановлений інформаційний кристал Дослідників.

- Сьогодні вранці я якраз сидів у катері і слухав ефір… Натрапив на дещо цікавеньке, як на мене.

- Друже, - Ге-орі докірливо нахилив голову, - ми ж домовлялися катером не користуватись для особистих потреб?

- А я що? - Сергіяр був сама невинність. - Я зв’язок перевіряв. І, як виявилось, недарма.

Він увімкнув пристрій, зробив кілька маніпуляцій з вбудованою клавіатурою - і зі сфери залунав голос невідомою мовою, картавий та з рикаючими нотками.

- Мені особисто ця мова невідома. Але ти, мій імплантоголовий друже, може десь вже таке чув?

- Чув, - сумно відповів Ге-орі. - Це горгонська. Горгони - космічна раса, що займається виключно піратством, найманством та полюванням за головами. Вони діляться на клани… Втім, це неважливо. Оті сині скафандри - їхня розробка. Я одразу не впізнав, а потім згадав. І саме вони напали на корабель Дослідників, на якому я був… ну… тоді, - він помовчав кілька секунд і продовжив. - А на записі - всього одна фраза. “Дослідники, ми знаємо, що ви тут. Віддайте кристал, і ніхто не постраждає”.

- Можна навіть не питати, про який саме кристал мова, - філософськи промовив Сергіяр. - Скажи-но, мій начитаний, але часом неслабо туплячий камраде - а ти коли сюди летів, міняв хоча б курс, чи драпав прямо, прямо а потім знову прямо?

- Мені тоді якось не до прокладання курсу було, - пробурмотів землянин, вже розуміючи, що накосячив.

- Все з тобою ясно, - зітхнув Техношаман. - Не дружили з головою - не варто й починати. Та й нащо, коли в ній імплант є?

- Хто винен, будемо розбиратись згодом, - втрутився Клентаріель. - Зараз на часі інше питання - що робити?

- Хороше питання, - відповів шаман. - В цілому і загальному - нам срака. Це прибульці з зірок - типу Ге-орі, але не такі добрі, вони налаштовані забрати своє, і в них є бойові кораблі. Там, нагорі - як мінімум ударний крейсер, а може й не один. Ні ваша найпотужніша магія, ні зброя, навіть часів Техноепохи, нічого їм не зробить. Техніка Дослідників могла б зарішати… Але наш катер сам по собі не впорається навіть з одним бойовим кораблем, не кажучи вже про більше.

Високий Лорд зблід.

- І що… надії зовсім немає?

- Нууу… - Сергіяр зробив вигляд, ніби над чимось замислився. - Можна було б, звичайно, просто віддати їм кристал…

- Нізащо! - підхопився Ге-орі.

- Я в тобі ні секунди не сумнівався, друже. Заради власних принципів ти приречеш на знищення всю планету… Та жартую я, не дивись на мене, як Пол Пот на інтелігента. Нічого ми їм, звісно, не віддамо. Тим більше це не гарантує, що вони одразу полетять геть - у вас тут навіть після всесвітньої катастрофи є що пограбувати і кого забрати в рабство…

- В тебе є план, - здогадався Лаентір. - Знаючи тебе, я й не сумнівався.

- Я б посперечався, що знаєш ти мене не так давно… Але маєш рацію (і не питай, що таке рація), план в мене є. Зараз ми зберемося вчотирьох: я, ось цей імплантований дурко, - Жора хотів був образитися, та Техношаман не дав йому промовити й слова, - ти, високородний, - він некультурно тицьнув пальцем в Лаентіра, - і ти, - він знову тицьнув пальцем, цього разу в Льорвінлейна, - сядемо в катер і полетимо до наших зоряних гостей.

У відповідь йому одразу залунав цілий хор голосів.

- Чому я? І нащо тобі катер, ти ж сказав, в бою він не допоможе? - це Ге-орі.

- Чому саме мій син має летіти прямо в лапи ворогу? - лорд Клентаріель.

- Я з вами! - Аліена.

- Охо-хо, як вас багато, - розсміявся Техношаман. - Добре, по порядку. Я лечу, бо без мене у вас ніфіга не вийде. Льор летить, бо нам не завадить магічна підтримка. А з оцим, - він знову тицьнув пальцем, цього разу в Лементора, - в мене стосунки трохи натягнуті.

- Неправда, - незворушно відповів волхв. - Ми друзі. І я радий був би знову битися пліч-о-пліч з тобою.

- Ой, та то ти себе накручуєш. Щодо тебе, наша гостровуха красуне, - він обернувся до Аліени. - Вибач, але ти цього разу мінус. При всіх твоїх вміннях, досвіду в тебе в рази менше, ніж у твого… гм… вчителя. До того ж п’ятьох для цієї місії буде забагато. Тепер ти, високородний… - він пильно подивився в очі Високому Лордові. - Тобі б час вже дати своєму сину самому приймати рішення. А беру я його з собою, бо він, так би мовити, представник влади… І може це підтвердити. Раптом вони нас під ментоскопом перевірятимуть? Не питайте, що це таке, і сподіваюсь, до цього не дійде. А ти, мій нездогадливий друже, - він поплескав Ге-орі по плечу, - летиш з нами, бо серед нас усіх лише ти знаєш цю… як її… гонгальську.

- Горгонську, - похмуро виправив його землянин.

- Тим більше. І катер нам потрібен не для того, щоб воювати. Ми летимо на переговори… - драматична пауза. - І беремо з собою кристал.

- ЩО?!!! - підхопився Жора.

- Та що ж ти такий смиканий… Я ж не сказав, що ми беремо з собою ТОЙ кристал. В нас є інші інфоносії… Та хоч би оцей, - він вийняв кристал з аудіозаписом з відтворюючого пристрою і кілька разів підкинув його в руці. - Запишемо на нього трохи даних, зовні схожих на ті, що передав тобі голова експедиції. Поки ці “благородні пірати” розберуться, що до чого…

- А звідки ти знаєш, що туди записувати? - поцікавився Ге-орі.

- Та я тут на дозвіллі вивчив трохи структуру даних на тому носії… Мій ноутбук, парочка духів Розуму в якості контролерів, магічний контур обробки - і вуаля. Щоб розшифрувати щось, то, звісно, ні, але в загальній картині розібрався.

- Все-таки ти туди лазив, - скрушно похитав головою Жора. - Добре. Лишається останнє питання: ти впевнений, що з горгонами можна домовитися?

- Чесно? В душі не гребу. Я сьогодні їх вперше побачив, та й то в скафандрах. Але нам треба буде щось сказати, коли вийдемо на зв’язок - щоб нас одразу ж не збили к бісовій матері. А там… потрапимо на корабель - потім буде видно.

У автора на новому напрямку знов додалось роботи - прибуло поповнення, і хлопців треба всьому навчити, і хорошому, і поганому. Але зараз з’явилась вільна хвилинка, тож я знову з вами))