Мандаринові гурмани

Нині була п’ята річниця карколомного знайомства абсолютно різних ра'кхе, яке поділило усталене життя обох іншопланетянок на «до» та «після». Лонґрійка зовні була схожа на беззоряну ніч, а вейтеронка — на променистий світанок. Об'єднувала ж цих юнок невгамовна жага до пригод...

Пасербиця ватажка міжгалактичних рейдерів цього ранку зухвало викрала доньку дипломата з родинного маєтку просто з-під носа найманих охоронців. Тепер вони мчали на шаленій швидкості до приватного космодрому батька Роні, аби переміститися крізь магічний портал на рідну планету Аланії. Напередодні цієї витівки Аланія Вар’Лонґ заздалегідь замовила столик у найкращому ресторані в Лонґарії, де подавали вишукані делікатеси, які так подобалися Роні. Рейдерка була впевнена: сюрприз, підготовлений коханій на ювілей, був вартий будь-яких ризиків. Заради осяйної усмішки вейтеронки та кількох годин, проведених наодинці, лонґрійка була ладна піти й на безумніші вчинки. І байдуже, що часу на побачення в них буде обмаль — на більше в їхньому випадку годі було й сподіватися. На те були вагомі причини.

Хоґґо Зарґ’Вейт, впливовий дипломат, робив усе можливе, аби тримати зухвалу контрабандистку якомога далі від своєї доньки. Він не цурався використовувати високий чин, урядові зв’язки та дипломатичну недоторканність, аби звести таємні зустрічі закоханих дівчат до абсолютного мінімуму. Цього разу деспотичний татусь перевершив сам себе у прагненні позбутися проблеми. І пасербиці Чорного Поморника, відомої в пошуковій базі під прізвиськом Чорна Блискавка, довелося відчути весь тягар його влади на власній шкурі...

Відганяючи подалі похмурі думки, завжди зібрана та незворушна Аланія міцно стиснула лускатими пальцями пульт керування, сподіваючись, що цього разу переміщення крізь клятий портал обійдеться без ексцесів. Смертей на сьогодні й так вистачало. Рептилодон преміумкласу, якого їй через втрату власного зорельота довелося «позичити» в стайнях Хоґґо Зарґ’Вейта, забезпечував бездоганну маневровість й захист від зовнішніх факторів. Розмах перетинчастих смарагдових крил цієї штучно виведеної тварини вражав розмірами, а краплеподібна форма голови із загнутими до шиї ріжками робила політ надшвидким. Перед втечею з володінь Зарґ'Вейтів велетенський ящур просто ковтнув механічну капсулу з пасажирками — тепер герметична кабіна надійно захищала зосереджену керманичку та її усміхнену супутницю від агресивного шлункового соку звіра.

Вейтеронка, якій Аланія зав’язала очі шовковою стрічкою задля більшої інтриги, раз по раз намагалася підглянути, куди ж її збирається відвезти ця відчайдушна авантюристка. Роні не бачила нічого навколо, але відчувала шкірою кожен віраж. У кабіні приємно пахло мазутом і гаром — цей шлейф космічних мандрів завжди тягнувся за Аланією. Для Роні цей запах давно став рідним; вона любила його значно більше, ніж найдорожчі парфумовані олії з батьківського маєтку.

— Ти так і не скажеш, де саме пройдет наше побачення? — озвалася дівчина до незвично мовчазної рейдерки, нетерпляче соваючись у шкіряному кріслі.

Аланія перехопила вільною рукою її тендітну, вкриту райдужними лусочками долоню і ніжно поцілувала кожен пальчик.

— Потерпи ще трошки. Ми майже на місці, — запевнила кохану викрадачка, стежачи за еліпсоїдним контуром порталу, що вже виринав на дисплеї навігатора. — Обіцяю, тобі сподобаються обрані лока... Трясця!

Норовливий рептилодон вкотре спробував вирватися з-під її ментального контролю. Аланія квапливо закинула до рота ще одну ягідку андейли. Гіркий сік, що миттєво посилював магічні здібності, розтікся язиком. Мозок пронизало диким болем, наче туди встромилися сотні гострих шпичаків. Лонґрійка насилу втрималася, щоб не закричати. Її видовжені вертикальні зіниці судорожно стиснулися, набувши форми ромбів, а перед очима все на мить попливло.

— Що сталося? — Роні схвильовано сіпнулася, відчувши, як на тильну сторону її долоні впало щось гаряче й вологе.

Аланія квапливо витерла вказівним пальцем краплі крові під носом і віджартувалася, бо не хотіла непокоїти мала'бі через дрібниці:

— Це сльози радості, моя люба.

Вейтеронка дзвінко зареготала. Єдина річ у всесвіті, здатна змусити плакати пасербицю «Чорного Поморника» — це поломка чи втрата улюбленого зорельота. Раптом згадавши, що лонґрійка прибула по неї не на Ґарґусі, Роні міцно стиснула її пальці, боючись почути найгірше:

— Люба, а де твій срібноокий красень?

— Не хвилюйся, золотко, він захований у надійному місці, — рівним голосом збрехала Аланія, навіть не повівши бровою.

Її пальці мимоволі торкнулися сріблястого мішечка, притороченого до паска поряд із кинджалами. Оплакати й повернути в маренгові води Озера Тиші камінь душі свого вірного супутника лонґрійка збиралася пізніше. Бідолашного Ґарґуса майже миттєво спопелила пастка, яку люди її батька встановили на виході з порталу. Аланія сама заледве вирвалася з того пекла, але псувати святкування річниці цією трагічною звісткою вона не збиралася.

— Ти мне щось недоговорюєш, — тихо мовила Роні, ображено підібгавши губи.

Рейдерка скрушно зітхнула. Донька дипломата вивчила її аж занадто добре, аби вірити в ці побрехеньки.

Кілька сліпучих плазмових сфер із тріском пролетіли повз рептилодона, зачепивши праве крило. Звір невдоволено заревів, різко відхиляючись від заданого маршруту.

— А щоб тобі! — розпачливо просичала погоничка, відчуваючи, як тварина знову почала викидати їй коники.

М'язи під лускатою чорною шкірою Аланії напружилися від роздратування. Вона до межі посилила ментальний тиск. Ящура відчутно затрусило, він засичав голосніше, але вперто відмовлявся коритися. Намагаючись звільнитися від чужої волі, норовливий гігант круто розвернувся і масивним хвостом розтрощив невеликий астероїд. Кам'яні друзки градом затарабанили по його зроговілій лусці.

— Усе під контролем, ми просто потрапили в зону турбулентності, — безтурботним голосом відказала спітніла крутійка.

— Годі мене дурити! Для Маліка такі перепони — це ніщо! — обурено пирхнула Роні, зриваючи з очей остогидлу стрічку.

Її вистачило кількох секунд, щоб оцінити ситуацію. Дисплей навігатора панічно пульсував червоними цятками ворожих цілей. Вайтеронка мигцем поглянула на Аланію, і її фіалкові очі прикипіли до мішечка з траурними рунами. Здогадка боляче обпекла серце.

— Я вб'ю цих банановомізких приматів! — погрозливо вишкірилася дівчина і рішуче поклала долоню на панель керування.

— Ти впевнена, що впораєшся? — виказала сумнів рейдерка, змахнувши крапельки поту з чола.

Аланії самій заледве вдавалося стримувати рептилодона, попри її вроджений дар до ментального контролю. А от її кохана володіла магією зцілення, яка в розпал космічного бою навряд чи могла чимось зарадити.

Проте Роні лише хижо усміхнулася, збивши з пантелику досвідчену рейдерку. Цей норовливий ящур був вершиною вейтеронської генної інженерії — і водночас особистим подарунком Роні від батька. Дівчина анітрохи не сумнівалася у власних силах.

— Привіт, Маліку.

— Вітаю вас, леді Зарґ'Вейт! — пролунав із динаміків капсули механічний голос бортового інтерфейсу, що транслював думки ящура. — Які будуть накази?

— Вогонь на ураження! Ціль — ші'бабу!

Вейтеронка рішуче розвернула рептилодона назустріч найманцям, які висіли у них на хвості й засипали їх плазмовими зарядами. Малік залюбки відгукнувся на волю господарки — він і сам прагнув поквитатися з кривдниками.

З його роззявленої пащі вирвався потужний згусток смарагдового полум'я, розкидавши переслідувачів навсібіч. Опалені вогнем найманці полетіли шкереберть із сідел своїх банджогі. Рятуючись від загибелі, ші'бабу активували аварійні планери екзокостюмів і круто спікірували вниз, увімкнувши режим маскування.

— Зафіксовано теплові сигнатури. Ціль знайдено, — слухняно доповіла система, коли Малік відсканував простір.

— Вогонь! — безжально віддала наказ Роні.

Аланія вражено присвиснула. Вона й не підозрювала, що її ніжна мала'бі ховає за променистою усмішкою такий залізний характер. І ці зміни їй шалено подобалися. На губах рейдерки заграла мстива усмішка: відплата волохатодупим приматам за загибель Ґарґуса гріла серце. І байдуже, що вороги гинули не від її власної руки. Вони виконували наказ Хоґґо Зарґ'Вейта, але це не применшувало їхньої провини за замах.

— Усі цілі знищено, — за мить доповів Малік.

— Чудово!

Донька дипломата розслаблено відкинулася на спинку крісла. Ці смердючі нечупари, яких Хоґґо найняв для нагляду за нею, добряче попсували дівчині нерви. Поки батько перебував у черговому міжгалактичному відрядженні, ретиві ші'бабу робили її життя у власній домівці просто нестерпним. Вони ні на мить не випускали об’єкт охорони з поля зору: скрізь слідували по п'ятах і навіть стовбичили під дверима вбиральні, постійно відпускаючи масні жарти, які Роні люто ненавиділа. А усвідомлення того, що ці банановомізкі примати причетні ще й до загибелі вірного зорельота її коханої, остаточно переповнило чашу терпіння. Жалю до них вона не відчувала.

— Що накажете робити далі? — знову озвався механічний голос інтерфейсу.

— Я передаю керування тобою Аланії Вар'Лонґ із планети Лонґарія, відомій як Чорна Блискавка, — чітко промовила Роні. — Відтепео ти підпорядкований їй. Зрозумів?

— Запит прийнято. Підтвердьте ваш наказ, леді Зарґ'Вейт.

— Підтверджую!

Вейтеронка перевела сповнений співчуття і любові погляд на приголомшену рейдерку:

— Ну от, тепер ти можеш спокійно відвезти мене туди, де має відбутися наше побачення. Бажано без кривавих сюрпризів, — пожартувала Роні, турботливо витираючи шовковою стрічкою підсохлу кров над губою дівчини. — І сподіваюся, там смачно годують. Усі ці космічні розбірки нагнали на мене шалений апетит.

— Ти знаєш, наскільки ти вродлива у гніві? — грайливо запитала Аланія, перехоплюючи керування зв'язком Маліка.

— Тепер знаю, — Роні нахилилася і ніжно поцілувала її в кутик усміхнених вуст.

Рейдерка миттєво перехопила ініціативу й відповіла на солодкий поцілунок, мліючи від задоволення.

— Увага! Виявлено нові цілі! — безцеремонно відволік їх від приємного заняття механічний голос Маліка. — Наказ — знищити ші'бабу?

— Годі на сьогодні смертей. Час вшиватися звідси! — скомандувала Аланія.

Вона ніжно стиснула долоню своєї мала'бі, з останніх сил стримуючи спокусу ковзнути вільною рукою вище, по оголеному в розрізі нічної сорочки стегну Роні. Змусивши себе зосередитися на польоті, лонґрійка торкнулася сенсорної панелі. Рептилодон утробно завурчав, даючи зрозуміти новій володарці, що ментальний посил із координатами курсу прийнято. Ящур потужно змахнув міцними крилами, миттєво розганяючись у вакуумі.

Роні приклала голову на плече коханої, вдихаючи аромат мазуту й гару, який асоціювався в неї з безпекою.

Коли перед очима знову замиготіли обриси еліпсоїда, Аланія спохмурніла й подумки звернулася до системи:

— Маліку, перевір портал на пастки, перш ніж скористатися ним.

— Виконую... — За кілька секунд він втішив рейдерку приємною звісткою: — Усе чисто.

— Закодуй після розшарування астралу наші координати вильоту з нього, — внесла свою лепту в заплутування слідів Роні.

— Чорна Блискавко, підтвердьте наказ вашої пасажирки.

— Підтверджую! — лонґрійка підморгнула усміхненій вейтеронці, цілуючи її пальці. — Моя ти розумниця.

— Я така, — охоче погодилася з компліментом Роні.

Коли вони підлетіли впритул до еліпсоїдного входу, рептилодон зробей глибокий вдих і виплюнув потужний згусток синього полум'я точно в центр громіздкої металевої конструкції. Руни на каркасі спалахнули сліпучим світлом. Простір перед ними розірвався, і портал миттєво поглинув ящура, залишивши найманців Хоґґо кусати лікті в порожньому космосі.