Мандаринові гурмани

— Що сталося, Лані?! — занепокоєним голосом озвався до пасербиці вітчим.

— Ви зіпсували сюрприз і наше ювілейне побачення з Роні! — випалила вона, роздратовано відштовхнувши ногою ші'бабу.

Бабучо завалився обличчям в клизьку слину, бурмочучи прокляття під носа.

— Яким чином? — здивовано виторощився на неї Дарен.

— Згодували Маліку останню тушку мандаринця! — вказала кинджалом на рептилодона, який виглядав та почувався цілком задоволеним. — Де мені тепер взяти м'ясо?! — втупилася розлюченим поглядом в Макі і Рейва, які позадкували від неї подалі з піднятими догори руками.

Всім було відомо, коли Чорна Блискавка в гніві з нею краще не зв'язуватися — заріже, і оком не змигне. Або залізе в голову і змусить власноруч випатрати себе, що ще гірше.

— А, ти про це, — ватажок рейдерів скорботно зітхнув. Помаранчеві очі стурбовано забігали по насупленому обличчю пасербиці. — Саме про цей я й хотів з тобою поговорити. Розумієш, тут така справа. Це я винен у тому, що м'ясо зіпсувалося. — Очі Аланії здивовано збільшилися. — Не навмисно! — наголосив Дарен. — Я наказав усім рейдерам зібратися на даху, щоб вони затримали ваших переслідувачів. Майла, яка мала слідкувати за дотримання температури, сприйняла мій наказ буквально і теж вийшла на дах. А я це проґавив.

— І що мені тепер робити?! — Аланія спересердя зацідила металевим миском черевика під ребра найманця. Він закряхтів, роздратувавши її ще більше. Вона вхопила його за чуба та знову приставила кинджал до горла. Цього разу поріз вийшов значно глибшим. — Роні, як тобі ідея скуштувати смаженину з ші'бабу?!

Райдери весело заулюлюкали, заохочуючи Чорну Блискавку прикінчити примата. Бабучо вже приготувався прийняти смерть від руки знавеснілої рак'хійки, але допомога прийшла звідки він не чекав.

— Фу! Ти хочеш щоб мене знудило? — виказала своє невдоволення донька дипломата, прикривши долонею рота. — Мені, звісно, подобаються делікатеси, але не такі смердючі.

Їхні погляди перетнулися. Аланія відчула, як її лють почала танути, напружені м'язи помітно розслабилися. Коли Роні їй усміхнулася, вона теж не втрималася від усмішки.

— Ви можете злітати на планету, де мешкають мандаринці, — запропонував вирішення гастрономічної проблеми Чорний Поморник. — Буквально через годину, один з наших міжгалактичних зорельотів має відправитися туди для поповнення запасів.

Аланії ця ідея сподобалася. Вона вирубила ші'бабу, гепнувши його чолом об тверде покриття даху, і підійшла до своєї мала'бі, ховаючи зброю.

— Що скажеш, кохана? Ти хочеш відправитися зі мною в міжгалактичну подорож?

— Ще питаєш! — фіалкові очі засяяли азартом. — Звісно, що хочу! Я ніколи не вилітала за межі нашої галактики. Якби я випадково не познайомилася з тобою, певно ніколи б не побачила щось іще окрім Вейтерії, Малейви і Качубаре. — Вона ображено підібгала вуста. — Батько постійно подорожує, а мене ніколи з собою не бере. Каже, що міжгалактичні подорожі надто небезпечні.

— Він має рацію, моя люба. Але зі мною ти в повній безпеці, — запевнила її Аланія.

— Я знаю, — розпливлася щасливою усмішкою Роні, пригадавши їхню першу зустріч.

Вейтеронка того дня втекла з дому, бо батько сповістив її, що збирається силоміць видати заміж за пихатого сина очільника Торгівельної спілки. Відмовляючись коритися, вона вскочила в зорельот, навмання ввела кординати і опинилася на незнайомій планеті. Піддавшись вродженій цікавості, Роні вийшла з нього і майже одразу заблукала в лабіринтах вулиць галасливого міста. Поряд з нею вешталися якісь страхопудала, яких вона бачила вперше в житті, скоса кидаючи на неї неприязні погляди. Сахаючись від мешканців міста, нажахана Роні випадково опинилася в порту, де рейдери розвантажували контрабандний товар. Гарячкові фару'зі хотіли її по-тихому прирізати, щоб заблукала багатійка нікому не розпатякала про їхню діяльність. Чорна Блискавка заступилася за неї, через що зчинилася бійка. Спостерігаючи крізь пальці за різаниною, не звикша до таких видовищ вейтеронка втратила свідомість. А коли отямилася, перше що вона побачила це заплискану кров'ю усміхнену рятівницю. Аланія тоді їй сказала: Я перемогла і хочу отримати у винаголоду поцілунок. Але натомість Роні Зарг'Вейт зцілила її рани, що теж було непогано...

Чорний Поморник підійшов до дівчат, голантно відстовбурчив лікті, пропонуючи їм спуститися разом з ним з даху, бо зоставатися тут було не надто розумно. Час йшов не на їхню користь. От-от могла з'явитися «команда порятунку» доньки дипломата і знову зіпсувати їм піднесений настрій.

Аланія, тим часом, продовжувала розповідати Роні, куди вони збираються полетіти.

— На тій планеті живуть дикуни, які без упину воюють між собою. Постійно створюють нову зброю, яка зрештою знищить їх. Принаймі так стверджують міжгалактичні Спостерігачі. І, при тому всьому, вони вважають себе найвищою ланкою еволюції. Подібних нам істот тримають в клітках і готують з них різноманітні страви.

— Як цікаво. Я хочу це побачити!

— Ти не тільки побачиш, а ще й матимеш можливість обрати ким з них поласувати. Нам навіть не доведеться на них полювати. Я знаю в якій частині тієї планети вони торгують подібними до себе істотами. А нам віддають їх за дарма, бо вважають рак'хе божествами.

— Вони точно розумні? — захихотіла слухачка, сумніваючись в їх високому рівні інтелекту. Дарен Вар'Лонґ тепер вів їх униз крутими сходами, Роні уважно дивилася під ноги, бо у напів темряві майже нічого не бачила. В лонґрійців не виникало з цим жодних проблем. Коли вони дійшли до потрібних дверей, вітчим Аланії залишив їх на одинці, щоб вони мали змогу переодягнутися. — Як можна їсти собі подібних? Не розумію. Вони дійсно дикуни, — мружачись від яскравого світла і з цікавістю розглядаючи простору кімнату, промимрила вейтеронка.

— Ще й які, — Чорна Блискавка обійняла її зі спини, — але вони їх насправді не їдять, а продають для інших потреб, про які тобі краще не знати, моя люба. — Вона поцілувала мала'бі в шию, підштовхуючи її до гардероба. — Обери собі щось з моїх речей. Я не хочу аби команда зорельоту витріщалася на тебе і ти спровокувала його поломку. Годі на сьогодні катастроф! — пожартувала рейдерка, намагаючись не концентруватися на бажанні, яке її охопило, як тільки за ними зачинилися двері.

Роні зареготалася, розвернулася в кільці рук Аланії, і штовхнула її на ліжко, яке займало половину кімнати.

— Спершу мені не завадить роздягнутися, перш ніж приміряти твій одяг, — проворкотіла вона, стрельнувши в кохану очима.

А тоді почала повільно вибиратися з плаща її вітчима, еротично рухаючись. Коли Роні його скинула на підлогу, зосталася тільки в нічній сорочці і капцях, в яких її викрала з дому чорношкіра авантюристка. Сріблясті лусочки красиво переливалися різними барвами на оголених ділянках шкіри, створюючи ефект магічного сяйва.

— Яка ж ти в мене вродлива! — сівшим голосом прохрипіла Аланія, не маючи сил відвести від мала'бі очей. Серце несамовито гупало в грудях, розігріваючи холодну кров. Вона відчувала, як збудження накочує на неї бурхливими хвилями. З її вуст вирвався тихий стогін, пальці вп'ялися в покривало. — Ходи до мене, кохана, — простягнула до неї руку.

Роні нахилилася до Аланії і ніжно поцілувала. Але коли лонґрійка збиралася поглибити поцілунок, вона знову відштовхнула її, позадкувала до гардероба, капризно підтиснувши вуста.

— Ой, ні. Вибач, але я так не можу. Від тебе тхне гидким приматом!

Чорна Блискавка розреготалася, зриваючи з себе одяг. Першою з неї злетіла куртка, тоді майка, оголюючі груди, на які Роні втупилася немиготливим поглядом й спокусливо облизнула вуста. Підігріта інтересом до себе Аланія пришвидшилася. І ось вже пасок з кинджалами з брязкотом впав додолу, за ним злетіли штани разом зі спіднім. Про черевики квапачка успішно забула і, зашпортавшись в ногах, ледве не вклала ошелешену Роні на підлогу.

Донька дипломата дзвінко зареготалася, допомагаючи голодупій незграбі втримати рівновагу. Вона вкотре штовхнула Аланію на ліжко, присіла навпочіпки, розв'язуючи на черевиках шнурівки. Коли справилася з цим, запитала у неї, зазираючи в сяючі помаранчеві очі:

— І як тобі тільки вдалося дожити до своїх років? Ніяк не збагну.

— Завдяки тобі. Ти завжди мене рятуєш, — цмокнула рейдерка її в усміхнені вуста.

— Через це ти мене постійно викрадаєш?

— Ти перша почала!

— Коли це? — ошелешено виторощилася на неї Роні.

— Ти вкрала моє серце, — Аланія приклала долоню до грудей, — тому я постійно викрадаю тебе.

— Он воно що. Як мило, — захихотіла вейтеронка, встаючи на ноги. І сварливо додала: — Але від тебе досі смердить ші'бабу. Тому про любощі можеш забути.

Зухвало усміхнена лонґрійка скинула з ніг черевики, підхопила Роні на руку і понесла її у ванну кімнату.

— Думаю, ми скоро це виправимо, — штовхнула ногою двері, впиваючись поцілунком в бажані вуста. Не даючи їй оговтатися, Аланія поставила мала'бі під лійкою в душовій, спускаючись жадібними поцілунками по витонченій шиї до гострих ключиць. Змахнула пальцями з плечей бретельки сорочки — вона зісковзнула на бедра, оголюючі груди. — Ідеальні, — прокоментувала побачене, вмикаючи воду.

Теплі струмені полилися на них проливним дощем, скрапаючи сріблястими дзюрками зі збуджених сосків.

— Хіба у нас є на це час? — засапано запитала Роні, підставляючи їх під вуста чорношкірої звабниці.

— Не хвилюйся, кохана. «Буревісник» без нас не відлетить. Вітчим подбає про це.

Аланія стала перед нею на коліна, знімаючи мокру тканину сорочки разом зі спіднім. Вуста ніжно торкнулися живота, неквапливо спускаючись нижче.