Мандаринові гурмани

На даху ресторану зібралися озброєні до зубів рейдери, які з нетерпінням очікували на прибуття зорельота пасербиці ватажка. Дарен Вар'Лонґ наказав їм пильнувати портал, щоб у разі чого вони затримали переслідувачів Аланії та її обраниці якомога на довше. Хотів дати можливість закоханим провести наодинці хоча б трохи більше часу, ніж зазвичай. Те, що переслідувачі неодмінно з'являться, ніхто не сумнівався — це постійно відбувалося. Сам ватажок наразі розбирався з невідкладними справами, тому він попросив старшого групи повідомити його про прибуття Ґарґуса, бо хотів особисто сповістити спадкоємицю про виникнення деяких проблем.

Нарешті каркас порталу засяяв магічними рунами, шестерні запустили механізм, обертаючи внутрішній диск за годинниковою стрілкою. Повітря в центрі згустилося і пішло брижами. За кілька ударів серця рейдери помітили появу неопізнаного зорельота. Вони вихопили з-за спини лазерні рушниці, націлили гармати та плазмомети на смарагдовокрилого звіра з роздутим черевом, який кружляв над ними.

— Калябо, знайди Дарена і повідом йому про появу цієї хріновини! — штурхнув свого поплічника вдвічі вищий за нього рак'хе.

— А чого я?! — обурився зеленошкірий зер'конець, роздуваючи прозорі щоки.

Аксель мовчки втупився у нього важким поглядом, натякаючи, що на суперечки немає часу. Але Каляба також хотів подивитися, хто до них прилетів. Тому він, на знак протесту, поцілив довгим липким язиком під око рак'хе, бо вважав, що його помилково залишили тут за головного.

— Бігом! — гаркнув на жабоокого впертюха лонґрієць й дав йому підсрачника, скинувши з даху висотки.

Рейдери, які стояли поряд, зайшлися реготом, чуючи прокльони Каляби, адресовані чорнодупому мерзотнику. Оскільки зер'конці володіли магією повітря, ніхто не хвилювався за нього.

— Як гадаєте, хто це до нас завітав? — запитав в усміхнених братчиків ман'гус, чухаючи в задумі велике багряне гузно.

— А хто його знає, — знизав плечима Зарем, сплюнувши собі під хвіста, адже ніг у наґґа'рі не було. — Але ця кремезна почвара точно іншопланетного походження, бо в наших розплідниках генетики створюють тільки сірошкірих та чорних літунів.

Рейдери погодливо загуділи, не спускаючи очей з невідомого зорельота.

На третьому колі рептилодон пішов на посадку, виставивши перед собою міцні лапи з моторошно загачкованими пазурями. Коли він приземлився, то залишив на гранітному покритті даху глибокі вирвини. Шия витягнулася вперед, широка паща відкрилася, і з його горлянки почала виштовхуватися капсульна кабіна. М'язи звело судомою, аж поки він не виригнув яйце, вкрите райдужними лусочками.

— У житті не бачив нічого прекраснішого! — вразився Зарем, збуджено брязкаючи касталою на кінчику хвоста.

— Увага, бойова готовність! Капсула відкривається! — вигукнув Аксель, пильно спостерігаючи з усіма, як при розгерметизації з шипінням заклубилася пара на стиках.

Під перехресними прицілами лазерних променів з відкритої кабіни вийшли два стрункі силуети, яких складно було розпізнати.

— Спокійно, хлопці, опустіть зброю. Це ми! — озвалася до наїжачених вартових Аланія, тримаючи за руку доньку дипломата. Звідусіль почулися радісні вигуки. Їй довелося підвищити голос, щоб її почули в цьому лементі: — Я навмисно зробила три кола, щоб ви зрозуміли, що не треба по нам гатити зі зброї.

— Про що ти їм торочиш, Лані?! Ці лобуряки давно розгубили останні клепки. — Ідучи дівчатам назустріч, Дарен Вар'Лонґ розкрив руки для обіймів. — Вітаю вас удома! — він пригорнув їх до пошрамованих грудей, цілуючи у маківки. Аланія з Роні зустрілися поглядами й запосміхалися. Такий відкритий прояв любові від ватажка рейдерів, відомого на всю галактику під прізвиськом «Чорний Поморник», не міг не веселити. — Аланія, чого це твоя мала'бі в такому вигляді? — Не чекаючи відповіді, вітчим дбайливо накинув на майже оголену вейтеронку свій плащ, який був явно завеликий для неї. — І що сталося з Ґарґусом? — Насуплена пасербиця зісмикнула з паска сріблястий мішечок, де лежав камінь душі, й мовчки передала його Дарену. Він скорботно зітхнув, сильніше притискаючи її до себе. — Великий Фарґус однією рукою дає, іншою забирає, — процитував одну з догмат із «Книги Початку та Кінця». Аланія погідно кивнула, насилу витиснувши з себе мляву усмішку. Аби не акцентувати на її скорботі увагу, Чорний Поморник бадьоро озвався до рейдерів: — Залишайтеся на своїх місцях і гідно зустріньте незваних гостей. Я покладаюся на вас!

— Можете не хвилюватися, босе, ми влаштуємо для них лазерне шоу! — пообіцяв ватажку Аксель.

— І магічне також! — облизнув око Каляба, левітуючи над поверхнею даху.

Їхні слова підтримали схвальні вигуки рейдерів. Вони забрязкали зброєю, демонструючи свою силу і готовність виконати наказ.

— Що нам робити з рептилодоном? — запитала в мала'бі Аланія.

— Нехай зостається тут. Просто накажи Маліку, щоб він не реагував на присутніх, — Роні відійшла трохи вбік і визирнула з-за спини зорельота, який слідкував за нею. — Мене більше турбує зіпсоване ним покриття.

— Не переймайся через це, моя люба, — рейдерка обійняла її, знайшла поглядом Зарема й клацнула пальцями. Сірошкірий наґґа'рі тут же приплазував до них. — Зроби добру справу, поверни даху належний вигляд.

Чотирирукий позер розплився зухвалою усмішкою. Він обповз по широкій дузі рептилодона та прикрив очі. Тонкі вуста зашепотіли незрозумілі слова мовою його предків. Під розкритими й повернутими донизу долонями почало скручуватися в пилові вихори повітря. Наґґа'рі приклав їх до вирвин і під враженими поглядами глядачів узявся виправляти недоліки. Через деякий час дах виглядав як новий.Роні вражено заплескала в долоні, а Аланія склала з пальців знак поваги. Зарем вклонився їм і поплазував до своїх товаришів.

— Ну, що, ходімо дівчата? — озвався Дарен, вказуючи рукою в напрямку дверей.

— Зачекайте хвилинку.

Пасербиця наблизилася до Маліка, поклала долоню між ніздрями і віддала йому ментальний наказ захищати рейдерів, якщо їм буде загрожувати небезпека. А до того часу спати і нікого не займати, навіть якщо його захочуть дослідити. У тому що дехто з рейдерів не втримається від спокуси обмацати її новий транспорт, Аланія навіть не сумнівалася. Малік погідно кивнув, підкотив до себе яйце і почав моститися спати.

Не встигла вона зробити й кількох кроків до вітчима та коханої, коли почула пронизливий скрик, який лунав позаду неї. Аланія блискавично вихопила з піхв кинджали, готуючись оборонятися. Нашорошені рейдери зробили теж саме, погрозливо вишкіривши зуби. Але притиснутий черевом рептилодона репетун не мав змоги до них виповзти.

— Маліку, видай-но мені цього волохатодупого гівнюка. Він оплатить мені безкоштовний переліт — своїм життям!

Рептилодон слухняно звівся на лапи, вигнув шию, цапнув ші'бабу зубами за шолом і висмикнув його з-під себе.

— Ти ба, який красень! — пожартував Каляба, тримаючи його на прицілі снайперської гвинтівки.

— Прожарився до хрумкої скоринки! — зареготався червонодупий ман'гус, заввиграшки жонглюючи вогняними кулями, — Але, як на мене, недостатньо!

Екзокостюм найманця був помітно пошкодженим — він димівся і сипав іскрами. В повітрі з'явився запах обгорілого хутра та шкіри. Вочевидь цей обсмалений недоумок вирішив, що переміщення порталом, без належного транспортування, йому так просто зійде з рук. Лежання під черевом кремезної тварини йому теж не пішло на користь.

— Допоможіть, я не хочу помирати! — заскиглив ші'бабу, дригаючи ногами.

— Виплюнь з пащі це лайно! — наказала рептилодону Аланія, не розуміючи, чому вперта тварина знову демонструє їй норов.

Малік втупився на спантеличену власницю смарагдовими очима, не бажаючи віддавати їй здобич. В його шлунку було порожньо вже декілька діб. Булькання в животі і рясне слиновиділення, яке водоспадом витікало з його пащі, натякали, що він був дуже голодним.

Чорний Поморний зайшовся реготом і з широкою усмішкою звернувся до пасербиці:

— Лані, розтлумач своєму новому товаришу, що його скоро нагодують. Можливо тоді він виплюне цього пришелепкуватого ші'бабу. — Він озирнувся до рейдерів і окликнув найміцніших з них: — Макі, Рейве зганяйте на кухню і принесіть цьому зголоднілому красеню їжі.

— Ти чув, що сказав Чорний Поморник? Виплюнь каку! — насупившись, повторила наказ погоничка.

Рептилодон неохоче виконав його і позадкував, облизуючись.

Аланія наблизилася до лежачого в слині найманця, навівши на нього вістря кинджалів.

— Підводся на ноги і назви своє ім'я.

— Мене звати Бабучо, син Бабуна, — стоячи навколішки, представився він.

Сил підвестися на ноги у нього не було. Але по очам було видно, що примата пригнічувало таке принизливе положення.

— Хто командир вашої зграї? — продовжила допит лонґрійка, обходячи його по колу.

— Бабучо, син Бабуна! — повторив ші'бабу, вдаривши кулаком себе в груди.

— Тебе, що, заціпило? — роздратовано просичала Аланія, однією рукою обхопивши розбитий шолом, іншою приставила лезо до шиї.

— Люба, думаю цей підсмажений примат хоче тобі сказати, що він і є командир, — озвалася до неї Роні, підійшовши до них ближче. Вона присіла навпочіпки навпроти ші'бабу, зазираючи йому в очі. Руде хутро натякало їй, що перед нею дійсно знаходиться командувач приматів, але вона не докінця була впевнена в цьому. — Це ти наказав встановити пастки на магічних порталах загального користування?

— Бабучо цього не робив. Бабучо, син Бабуна воліє битися чесно!

— Чому я маю тобі вірити? — засумнівалася в правдивості його слів Роні.

— Ші'бабу ніколи не брешуть! Маленька леді мала би знати про це. І впізнати мене. Але ми для вас, рек'хе, всі на одне лице, — вишкірив до неї скривавлені зуби.

Вейтеронка відсахнулася від примата, через сморід з рота, гидливо зморщивши носа. Бабучо хрипко зареготався, бризкаючи слиною.

— Тоді хто це зробив? — Аланія притиснула лезо до його горла, надрізаючи шкіру.

— Бабуко, син Бабула. Він хотів підірвати мій авторитет, і схоже у нього це вийшло зробити, — роздратовано виплюнув примат. — Я виріжу його серце і згодую фару'зі!

— Сам його жери! — обурливо пирхнув Макі, несучи разом з Рейвом підвішену на палиці тушку мандаринця, щоб згодувати її рептилодону. — Мене цілком влаштовує їжа, приготована нашим кухарем.

Час неначе сповільнився, коли Аланія спостерігала, як Малік заковтує делікатесне м'ясо, яке мало опинитися на їхньому святковому столі. Вона набрала повні легені повітря і розпачливо заволала:

— Ніііі!