Мандаринові гурмани

По вхідним дверям настирливо затарабанили. Аланія підбігла до них, щоб відчинити. Наґґа'рі, одягнений в форму обслуговуючого персоналу, вручив їй кілька коробочок, відкланявся, і поплазував по своїм справам.

— Хто це був, люба? — визирнула з гардеробної Роні, яка прискіпливо обирала незвичне для себе вбрання.

— Доставка їжі, — з осяйною усмішкою відказала лонґрійка, прямуючи до столика біля вікна. — Зараз швиденько перекусимо і полетимо в порт. Тож закругляйся.

— Допоможи мені зав'язати на спині корсет.

— Вже біжу! — Вправні пальці затягнули всі тесемки, вуста залишили майже цнотливий поцілунок на оголеному плечі, перш ніж накинути на кохану куртку. Аланія відступила трохи назад, щоб краще її роздивитися. — Маєш чудовий вигляд! — і стиха промимрила, — аж занадто.

— Думаєш? — сміючись з ревнивих ноток, Роні закружляла, демонструючи їй з різних ракурсів вузькі штани, корсет з випнутими грудьми, черевики і куртку.

— Впевнена! — зупинила її Аланія і, розвернувши кохану обличчям до виходу, підштовхнула в кімнату. — Сідай, — відсунула для неї стілець, а сама сіла з іншого боку столика. — Тобі ж досі подобаються пачурі? — схвильовано запитала, відкриваючи першу коробку.

— Не так сильно, як ти. Але так, подобаються, — грайливим голосом запевнила турботливу лонґрійку Роні. — Припини метушитися, я сама можу впоратися з цим.

Вейтеронка відкрила наступну, зазираючи в неї. Закусила нижню губу, в передчутті насолодитися смаком улюбнених страв, аромат яких збуджував апетит. Після любощів в душі з коханою вона ладна була з'їсти усе що було на столі.

— Знаю, люба. Просто мені подобається догоджати тобі. — Аланія підчепила виделкою шматочок м'яса, вмочила в гострий соус і піднесла до рота Роні. — Спробуй ось це.

— Зажди, — вейтеронка теж узяла виделку і повторила її дії. — Я готова. А ти?

Годуючи одна одну, вони невдовзі спорожнили всі коробки і лонґрійка вивела доньку дипломата на широкий балкон. Допомогла їй защібнути шолома, всілася на банджогі, чекаючи поки мала'бі сяде позаду й обхопить руками її талію. Тоді завела двигун і вони на шаленій швидкості полетіли у напрямку порту.

Мешканці міста та витіюваті будівлі мельтешили під ними зливаючись в суцільну сіру лінію. Вже бачачи вдалині верхню частину міжгалактичного зорельота, Аланія змінила трохи маршрут щоб запаркуватися поряд з контейнерами, біля яких вони вперше зустрілися.

— Пам'ятаєш це місце, кохана? — запитала у неї, повернувши голову в бік.

— Таке складно забути, — захихотіла Роні, зійшовши з банджогі й знявши шолома.

Рейдерка зробила те саме, прилаштувавши обидва на кермо.

— До зустрічі з тобою я сприймала це місце, як звичайну робочу локацію. Але з твоєю появою воно стало особливим для мене. Коли я сильно сумую за тобою, я приходжу сюди, щоб відчути енергію, яка обох нас сюди привела і змусила дивитися на світ під іншим кутом.

— Я розумію про що ти, — з щасливою усмішкою відказала вейтеронка, мліючи в обіймах коханої.

Аланія обійняла її зі спини і поклала підборіддя на плече. Наразі тут було порожньо й затишно, жодних вантажників чи п'яних гульвіс, яких зазвичай в цій локації було повно. Тільки вітер гуляв між контейнерами, ганяючи розкидане сміття.

— Можливо це не найромантичніше місце в галактиці, — Аланія вийняла з кишені ланцюжок з коштовним камінцем, демонструючи мала'бі на розкритій долоні, яка трохи тремтіла від хвилювання, так само як її голос. — Я не уявляю свого життя без тебе, Роні Зарґ'Вейт. Чи погодишся ти стати моєю рак'хе'азі?

Вейтеронка здригнулася усім тілом. На очі навернулися сльози. Їхні серця розтривожено билися в унісон. Більше за все Роні хотіла відповісти згодою і менше всього засмутити кохану. Але завжди було це проклятуще «але!»

— Мій батько. Він ніколи не погодиться... — сумно зітхнула, сковтуючи болючий комок.

— Я щось придумаю. Обіцяю! — гарячково зашепотіла їй на вухо лонґрійка. — Навіть якщо мені знову буде загрожувати смертельна небезпека: від найманців, порядників, військових... Та байдуже від кого! Я ніколи не відмовлюся від тебе!

— Я тобі вірю, — усміхнена Роні розвернулася в обіймах коханої і зазирнула в її сповнені надією очі.

В них було ще так багато різних емоцій, які віддзеркалювали єдине бажання — назавжди поєднати їхні серця. Роні теж не уявляла свого свого життя без цієї турботливої і безмежно люблячої її рак'хе.

— То це... — Аланія зволожила язиком пересохші від хвилювання вуста, — означає так?

Її серце завмерло в очікуванні відповіді.

— Так! — ствердно кивнула донька дипломата, закріплюючи згоду поцілунком.

Пальці рейдерки защібнули на шиї нареченої ланцюжок, який колись належав її мамі. Вона на радощах підхопила Роні на руки і закружляла з нею, чуючи дзвінкий сміх. А коли поставила її на ноги, урочисто промовила:

— Роні Зарґ'Вейт, чи готова ти відправитися зі мною в міжгалактичну подорож?

— З тобою, хоч на планету бридких ші'бабу, — захихотіла вейтеронка.

— Думаю, нам там будуть не раді, моя люба, — зареготалася Аланія, оцінивши жарт, ведучи Роні за руку до банджогі.

Коли всі заходи безпеки були вжиті, вони взлетіли над складськими забудовами і помчали у напрямку міжгалактичного гіганта, який помітно вирізнявся на тлі значно менших від нього штучно виведених тварин. Їх якраз заганяли погоничи у вантажний відсік — сірошкірі паладуси помітно нервували, бо не надто любили замкнені приміщення. Щоб задовільнити цікавість нареченої, Аланія знизила швидкість і облетіла довкола міжгалактичного зорельота.

«Буревісник» мав овальну форму з заокругленими крилами, кінчики яких майже торкалися хвостової частини, де знаходилися двигуни. За потреби, з-під крил висувалися лазерні установки і плазмомети, які наразі були сховані. Корпус був обшитий щитами, з виграюваними на них магічними рунами, для захисту від космічного сміття та інших небезпек, і сконструйований таким чином, щоб в ньому вмістилися технічні приміщення, комфортні каюти для персоналу, просторий вантажний відсік, який займав левову частку зорельоту. Кабіна пілотів знаходилася у носовій частині.

Коли дослідниці приземлилися поряд з відкритим вантажним відсіком, вони одразу помітили біля нього Чорного Поморника. Поруч з ним стояв якийсь дивак, із закладеними за спину руками, і робив вигляд наче не помічає косих поглядів, які кидали на нього рейдери. Аланія придивилася до нього і не втрималася від сміху. Ші'бабу виглядав доволі гротескно без хутра, наче його осклобили. Хіба що голову не зачіпали, бо руде хутро зосталося тільки на маківці та випнутому підборідді. Що робилося під штанами їй не хотілося думати.

— Дарене, навіщо ти так познущався над Бабучо? Краще б ти його вбив! — пожартувала Аланія, підходячи з Роні до вітчима ближче.

— Було б за що так би й зробив! — жорстко відповів він, насупивши надбровні дуги. — Я тут трохи потеревенив з ші'бабу. — Пасербиця одразу збагнула яким саме чином — покопирсався в його мозку ментальними мацаками. — І дізнався багато цікавого про його винаймача! — Погляд ватажка поважчав, помаранчеві очі змінили колір на багряний. Чорний Поморник лютував. — Тепер я зможу відплатити Хоґґо Зарґ'Вейту тією ж монетою. Він хотів відібрати в мене доньку, натомість я заберу його! — Аланія здригнулася і заступила собою Роні, думаючи що йдеться про кровну помсту. Погляди вітчима й пасерибці перестрілися. Вона натякала йому усім своїм виглядом, що не дозволить зашкодити рак'хе'азі. — Лані?! — здивовано вигукнув Дарен. На його обличчі з'явилася насмішкувата гримаса, — Я думав, ти кращої думки про мене, — зайшовся він реготом. — Я не збираюся зашкодити твоїй мала'бі. Тим паче, я бачу, що ви тепер заручені. Вітаю, дівчата!

— Дякую, — невпевненим голосом відказала Аланія, все ще тримаючи кохану за спиною. — Тоді що ти мав на увазі, коли казав про відплату батьку Роні?

Донька дипломата принишкла і слухала їхню розмову мовчки, боючись зайвий раз привернути до себе увагу. Вона вперше бачила завжди усміхненого і гостиного ватажка рейдерів таким... Страхітливим! І судячи з почутого, він мав повне право злитися на її батька. Роні сама була ладна його придушити за те що він зробив. Відсьогодні Хоґґо Зар'ґВейт для неї помер.

— Не те що ти подумала, гаряча ти голово. — Чорний Поморник набрав серйозного вигляду. — Коли цей покидьок з'явиться тут, я цього разу власноруч запхаю його пихату дупу в зореліт. Він перейшов усі межі, замовивши твоє вбивство! — його риси обличчя загастрилися. — Тепер він або відповість за це перед законом, або назавжди забуде дорогу до Лонґарії! Я радий, що ти не прикінчила Бабучо, Лані, тепер ми маємо козир в рукаві.

Аланія кинула недовірливий погляд на примата, якого тепер важко було ним називати.

— Дарене, а ти впевнений, що цей осмалений красень не збреше під присягою? Він, як не як, найманець.

— Ші'бабу ніколи не брешуть! — грюкнув себе кулаком в груди Бабучо. — За потреби я дам свідчення проти свого винаймача та виконавця його замовлення.

— Він каже правду, Лані, — підтвердив слова колишнього командира найманців ватажок.

— Ви застосували до нього тортури, щоб дізнатися про усе це? — знайшла в собі сміливість запитати у вітчима коханої Роні. — Тому він так виглядає?

Дарен зареготався. По-панібратськи накинув руку на нього і струснув за плече.

— Ші'бабу сам виявив бажання зробити лазерну епіляцію, — заперечив він свою причетність до втрати хутра примата.

— Але навіщо? — здивовано вигукнули обидві рак'хе.

— Бабучо хоче жити в Лонґарії і продовжити захищати леді Зарґ'Вейт, — з широкою усмішкою пояснив Дарен Вар'Лонґ. — Він знає, що тобі не подобаються ші'бабу, Роні, тому цей дивак вирішив змінити свою зовнішність таким чином. — Поки вейтеронка не узялася оскаржувати волевиявлення примата, Чорний Поморник обійняв дівчат і делікатно підштовхнув їх до входу в зорельот. — Немає часу на балачки. Йдіть, ви й так затримали виліт на цілу годину. Не змушуйте екіпаж чекати на вас іще довше. — Коли вони піднялися на борт, він вигукнув: — Рзважтеся там, а ми подбаємо тут з Бабучо і хлопцями про проблеми!