Солодкий присмак кохання

Таня Верба, ефектна двацятидвохрічна блондинка, обережно виглянула з-за куліс- в залі нічного клубу "HEAVEN" було повно людей, яблуку ніде впасти. Хоча які яблука в такому закладі! Зараз мав бути її виступ і вона, як завжди, відчувала легке хвилювання. Тетяна була відомою українською співачкою, тож часто виступала перед глядачами, але перед кожним виступом було це хвилювання, адже на сцені могло статись, що завгодно- то мікрофон вимкнеться, то голос пропаде, а то і світло погасне. Бррр. Останнє, то взагалі жесть, адже вона змалечку боялась темноти.

"Так, Таню, стоп, зберися, все буде добре",- промовила дівчина подумки сама собі і усміхнулось- самонавіювання допомогло.

Таня обожнювала співати. Скільки дівчина себе пам'ятала, вона співала- то вдома перед татом і мамою, що зачудовано дивились на милу донечку, яка дзвінко співала та вправно танцювало перед ними, неначе на великій сцені, то перед мамою тата, бабунею Пелагеєю (на жаль, вже покійною), то в школі в гуртку самодіяльності. Згодом вона співала у відомому дитячому хорі "Промінчик", об'їздивши з ним всю країну та ледь не пів світу. Без співу вона себе просто не уявляла. А потім їй посміхнулась удача- спів дівчини випадково почув відомий продюсер Гліб Соловей ...і понеслось- примірки, репетиції, гастролі.

Таня довго думала над псевдонімом, а потім, порадившись з продюсером, взяла собі псевдо "Одна Така".

Дівчині знову згадались її кохані батьки, Олексій і Оксана, які завжди підтримували прагнення Тетянки бути співачкою. Вони виховували доньку в демократичному режимі, але коли треба щось заборонити, то батьки це робили, тож Таня виросла хорошою вихованою, але не закомплексованою дівчиною, що вміла самостійно приймати рішення. Два роки тому її чудові батьки розбились в жахливій автомобільній трощі. Не можна передати всіх емоцій та спустошення, яке прийшло після цієї трагедії. На щастя, в Тані залишилась бабуся Клавдія, мати покійної Оксани.

Згодом стався ще один неприємний сюрприз. Якось ввечері, приблизно через місяць після автотрощі, бабуся Клава розповіла Тані правду- її батьки були їй нерідні, а удочерили дівчинку майже одразу після її народження.

- Ти маєш право це знати, Таті,- промовила бабуся Клавдія, закінчивши свою розповідь. Її невелика сухенька фігурка ледь виднілась в великому кріслі, в якому вона сиділа.

В кімнаті повисло мовчання. Сказати, що Таня була в шоці, це нічого не сказати.

- Як так? Чому ви всі від мене це приховували стільки часу?- нарешті промовила дівчина, зіскочила з крісла і нервово заходила по кімнаті.- А хто тоді рідні? Чому вони мене покинули?

- Я не знаю, рідненька. На ці питання знали відповідь лише твої батьки.

- Я знайду своїх біологічних батьків і запитаю, як так вони могли вчинити?- з цими словами Таня вибігла з кімнати.

З цих пір пройшло досить багато часу, дівчина заспокоїлась та почала пошуки рідних батьків. На жаль, поки що безрезультатно. Але Таті не збиралась здаватись.

Сьогодні Таня мала якесь дивне передчуття немов сьогодні має статись щось важливе, доленосне. Вона не могла собі це пояснити, ось було відчуття, і все.

Тим часом ведучий на сцені оголосив:

- А тепер зустрічайте! Наша зірочка Одна Така! Оплески, оплески, оплески!

Схвильована Таня пішла на сцену та почала свій виступ. Співаючи чергову пісню, дівчина блукала очима по залу, навіть чітко не бачачи обличь- всі вони злились в одну пляму. Аж раптом очі вихопили поглядом щось знайоме з натовпу. На мить співачка оторопіла- вона побачила свою копію, але з темним волоссям.

"Хто це? І чому вона на мене так схожа?"- билось неї в голові в той час, як вона співала пісню.

Закінчивши свій виступ, Таня швидко пішла зі сцени, а потім рушила в той бік зали, де була та дівчина- її копія. Та останньої ніде не було. Схвильована Таня обійшла весь зал, але марно. Дівчини і слід прохолов. Потім налетіли її шанувальники, і на якийсь час Одна Така на просто забула про незнайомку, роздаючи автографи.

Покінчивши з цим заняттям, молода співачка набрала свого менеджера Івана Сергієнка і сказала, що вже йде додому, тож нехай він приготує їй, як завжди улюблене стильне манто, подароване ще мамою.

Вони товаришували з Ванею, і в них була така добра традиція, що після кожного концерту Іван віддавав співачці це манто перед виходом з приміщення, накинувши його Тетяні на плечі та галантно відчинивши перед нею двері.

Менеджер буже здивувався і сказав, що віддав його їй в холі, коли вона йшла додому.

- То була не я, Ваню, я ще тут, а не вдома! Кому ти віддав моє улюблене манто?! Воно дуже дороге для мене, як пам'ять. І де моя сумочка, яку я тебе просила принести з гримерці?

- Віддав її теж тій дівчині. Так це була копія вас, чесне слово, клянусь!- почав виправдовуватись Іван.- Лише темненька. Я ще здивувався, але подумав, що це у вас такий сценічний образ,- додав він.

- Копія мене, - задумливо промовила Таня - Точно, це вона!

- Про кого ви? Хто така "вона"?- обережно уточнив менеджер у своєї шефині.

І Тетяна розказала про незнайомку в залі, схожу на неї, як дві краплі води. Ваня лише здивовано мовчав у слухавку.

- Іване, попроси від мого імені у власника клубу камери спостереження і знайди мені це дівча!- наказала Таті, і навіть сама здивувалась- ти диви, яка вона іноді може бути сурова леді-бос. Лише не вистачало окулярів на носі, білої блузки та спідниці-олівця, і була б вилита начальниця!

Задачка звісно не з легких, але Ваня пообіцяв зробити все можливе, і навіть більше. Після цього Таня перевдяглась у гримерці та з легкою душею вирушила додому на своїй червоній спортивній Мазді.