Відголоски

Ти знаєш, Бог, я все тобі простила,

І Харків, і Донбас, і Маріуполь,

І Бучу, і Ірпінь, і Бородянку,

Насправді там багато я прожила.

Насправді там багато я чекала

На поміч, на спасіння, на добро.

Надію знов і знов я так плекала,

Неначе росплескався весь Дніпро.

Насправді так багато я молилась,

Так вірила, так знала, сподівалась,

І вірила, й жила, і всьому вчилась,

Лише собі в усьому не зізналась.

Лише собі "пробачу" не сказала,

Пробачити себе все ж не вдалось.

Ворожою тоді я розмовляла,

А зараз ворог мою пиє кров.

Ти знаєш, Бог, тобі я все пробачила,

І те, що ти нас досі не простив,

Хоч захисту твого ми тут не бачили,

Молюся я, щоб ти нас захистив.

Облиш всіх нас, врятуй лише дітей,

Мені нічого більше непотрібно.

Спали у пеклі тих непрошених гостей,

Таких нам більше зовсім непотрібно.