Відголоски

Якби можливо було душі малювати,

Твоя була б з усіх найкрасивіша,

Була б яскрава, тепла, радісна, крилата,

Бо сміхом розбивала б грішну тишу.

На полотні — світанки кольорові,

Де сонце вчиться лагідно світити,

І квіти, що від щастя випадково

Схотіли у твоїх долонях жити.

Там небеса були б такі безкраї,

Щоб мріям не ставало тісно в серці,

А вітер, що дороги обирає,

Співав би про любов у кожній весні.

І навіть в час, коли на серці хмарно,

Коли тривога стукає у груди,

Твоя душа світилася б так гарно,

Щоб віри не втрачали інші люди.

Нам на землі так пощастило тебе знати

Такою теплою і доброю людиною.

Якби можливо було душі малювати —

Твоя душа була б найкращою картиною.