Відголоски

Не називайте драмою мій шлях —

Він просто серцем прожитий до краю.

Не нашвидку живу я, наче птах,

А кожен день яскраво проживаю.

І королева драми - це не роль!

Це мій талант, це карма, нагорода.

Я з нот і сліз складаю свій пароль,

Що відкриває людям шлях до Бога.

Мій кожен вірш — мов сповідь без прикрас,

А кожна пісня — це не звук, а крила.

Я проживаю драми повсякчас,

Інакше я б ніколи не творила.

Я не боюся темряви куліс,

Бо саме там народжується світло.

Де хтось побачить тільки море сліз —

Знайду знов риму, серце щоб зігріла.

І хай говорять: "Знов занадто все..."

Не всім збагнути цей вогонь в мені,

Я посміхнусь у відповідь, адже

Не всім далось - літати на землі.

Я — Королева не чиїхсь сердець,

А тих емоцій, що живуть без маски.

Бо хто не вмів страждати, як боєць,

Той не напише і рядка про щастя.

Нехай життя зміняє декорації,

А я себе ніколи не зміню.

Допоки є в віршах моїх ця грація,

Своєї пісні я не зупиню.