Глава 9
Час від часу я продовжувала поглядати на Леопольда. Обраний ним столик був з іншого боку кімнати. Не звертаючи ні на що уваги, той наполегливо працював над якоюсь товстою книгою.
Не могла не зауважити, що наш викладач був дуже молодим. Напевно, наймолодшим в учительському колективі нашої школи. Згадалися слова когось із учнів, що це його перший рік у школі на цій посаді.
А ще він був привабливим чоловіком, з кучерявим каштановим волоссям, зеленими очима та пухленькими чутливими губами. Час від часу поправляв окуляри.
Я дивилася в його бік довше, ніж це вважалося б нормальним, а коли нарешті відвела погляд до книги, помітила, що він глянув сюди, і машинально підняла очі. Наші погляди зустрілися, і ми обоє опустили голови. Мені стало соромно, і, напевно, щоки, як завжди, почервоніли.
Ще деякий час я посиділа в бібліотеці. Але майже без користі. Тоді зібралася додому, здавши книгу.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!