Авторепортаж

Останні два роки (у Львові) я займався штучним інтелектом. Це сталось якось природньо, коли я шукав точки доторку між спеціалізованими методами та універсальними підходами.

Я шукав фундаментальні принципи, на які можна було би спертись. Незалежно ні від кого. Від будь-яких обставин. Потрібен був маяк — поміж хаосу.

Хаос розпочався, коли в 1997 році приїхав брат і привіз книжку "Основи світосприйняття нової епохи". То був популярний виклад ідей Живої Етики. Жива Етика стала найбільшою аферою ХХ сторіччя.

Окрім фундаментальних основ, езотерика була вічною загрозою медіумізму. Таким чином гімалайські брати вигадали зручний спосіб донесення власних ідей. Це щось на кшталт телепатії, але — без участі приймаючої сторони. Втручання відбувалось через ефірний двійник, що якось пов'язано зі статевою функцією. Так само було викривлене поняття медитації, яка в езотериці передбачає вихід астрального тіла. Фізично тіло лишається беззахисним — заходь, хто хоче, а особливо — шахраї.

Згідно езотерики, під час створення людської оболонки один із планетарних духів відмовився виконувати свої функції, а саме функцію розуму. Довелось доправляти сонячних братів, а в історії людства з'явились арійці або ж — голуба кров. Якщо ж говорити про психіку, то залишився прихованим елемент, який став джерелом постійного роздвоєння. Його назвали Люцифером.

Невипадково саме за часів Єгипетської цивілізації почастішали випадки одержимості, і лише фараони були здатні виганяти (цих духів). Досить зручно, як на мене — спочатку створювати, а тоді боротись — із проблемою. Саме з Люцифером пов'язували легенди про Прометея, що пожертвував собою, аби принести людям вогонь.

Так езотеричні секти стали дзеркальною реальністю, де практикували різноманітні методики, досліджуючи як фундаментальні основи, так і проблеми людської психіки. Схожим чином виникли ідеї ієрархій світла та пітьми — та нескінченної війни між ними. Потім світло зникло, і лишилась сама пітьма під маскою невтручання та цинічного егоїзму. Тому що за всім цим стояв — князь світу... цього.

Мене одразу попередили, один колишній одногрупник, що езотерика — то прямий шлях до божевілля. Але я вже зарікся будь-чого лякатись, а, отже, езотерику треба було здолати так само, як і решту викликів. Тому що якщо езотерика несе загрози, то й відповіді — на них — також.

Жива Етика всіляко розпалює прагнення до розвитку екстрасенсорних здібностей. Водночас листи Олени Реріх (яка цю ж Етику й записувала) всіляко від цього застерігають. Жива Етика стала своєрідною пасткою для безлічі пройдисвітів, що шукають швидкого успіху (чи влади). На сторожі стали реріховські товариства — своєрідна церква Живої Етики.

Цікавою є доля самого Реріха. Талановитий художник, у 1916 році він був причарований Махатмою Кут Хумі (під час зустрічі в Лондоні) і до самого кінця (життя) прагнув потрапити до гімалайської твердині. Але справжнім провідником (афери) стала його дружина. Саме на ній сконцентрували свою увагу гімалайські брати, примусивши її пройти крізь так звану трансмутацію (нервових центрів). До речі, схожий досвід на 80 років раніше пройшов Микола Олександрович Мотовілов (релігійний діяч та учень Серафима Саровського). Його записки стали справжнім откровенням для тогочасного православ'я і однією з важливих засторог чернечого життя. Згідно Мотовілова йому було попущено, аби в нього увійшли біси, що викликало поперемінне відчуття сильного внутрішнього жару та холоду. При цьому він довго залишався неушкодженим як на морозі, так і у вогні. Все це супроводжувалось невимовними душевними стражданнями.

Для самої О. Реріх практикування трансмутації зробило її медіумізм усвідомленим, тобто вона могла спілкуватись із безліччю духів не втрачаючи самоконтроль. Все це зображено у "Майстер і Маргариті" як присутність на балу Сатани, де гостями стали безліч колишніх злочинців та вбивць.

Своєрідним передбаченням також стала повість російської теософки Ольги Форш "Лицар із Нюрнбергу", головним героєм якої є такий собі Ребіх (повість надрукована в 1908 р.), що заледве не втратив душу, наблизившись до магічних практик. Врятувала його при цьому проста російська жінка своїм коханням.

До самої смерті О.І. Реріх була змушена записувати нескінченні тексти, що балансували поміж маячнею та нісенітницями. Микола Реріх був усунутий, залишаючись ширмою. Як і його прізвище.

Майже рік я самостійно вивчав Живу Етику, доки не приїхав брат та не скорегував мої уявлення згідно настанов Станіслава Крука, голови центру Реріхів із Хмельницького.

27.05.2019