Якби ти став сонця одвічним заходом

Якби ти став сонця одвічним заходом,

Я б стала твоїм промінням.

Якби вирішив стати протяжним громом—

Я була б твоїм гуркотінням.

Якби ти деревом став розлогим,

Я була би міцним корінням.

А як небом ти був би просторим,

Я світилася б яскравим сузірʼям.

Коли палав би ти ясним багаттям,

Я була би для тебе димом.

Розквітнути хочеш у воді лататтям-

Стану річки широким розливом.

Може, хочеш стати відомим поетом?

Я знайду для тебе натхнення.

На пустих рядках для тебе буду сюжетом,

У творчу кризу прийду спасенням.

Ти любиш квітів запах солодкий?

Вже саджаю для тебе бузок.

Серце смуток огорнув глибокий?

Я знаю багато казок.

Як Всесвітом цілим ти станеш,

Я буду твоїм «нічим».

Що ж іще на думці ти маєш?

Для тебе стати маю я ким?

Глянь, скільки в мене масок багато,

І як вміло роблю я грим!

Та сталося так, що раптом

Я не знаю, чи є хтось під ним...