«На нічних вулицях»

Я мовчу — бо слова вже втомились,

Як і я — від пияцтва до ранку.

По кишенях — порожні надії,

Що не дожили до світанку.

Душа в дірках, мов старі шкарпетки.

Я — не вірю в героїв із книжки.

Та хоч раз — стати кимось для неї,

Що не зникне, як дим вранці з ліжка.

Я не вчу — я лиш чую, мов тиша.

Не веду — я блукаю, як всі.

Але руку подам, коли впадеш,

Хоч і сам — на підлозі в грязі.

Не суди — бо не вмію молитись.

І не клич — не прийду «на завжди».

Я такий, як нічне підворіття —

Непривітний. Але — не чужий.