Та чи то так

підваживши присутність власну важко так

утвердитись нанóво в серці інших,

в недбалості згубила щойно вишуканий шлях,

забула мову, знаки, вклякла на узбіччі.

куди звернути, вийти як на людність, на життя,

і як не бути збитою на видимості ставши

великим страхом, що я виявлють не та,

що виявлюсь позбавлена доречости і такту.

а сутність тоншає, втрачається осяжність,

що і самій собі доводиться казать:

що я ще є, що я тілесна, що я справжня,

та чи то так, та чи то досі так..