Сирена

Там порожнеча заливалася дощем

І замерзала у суцільний льоду шмат

Я жив життя одним єдиним днем

Серед білих однакових кімнат

О море, зорі, сонце, буревії

Душевні рани бинтом не затягнуть

Горіть дотла нікчемні мої мрії

Наче ті квіти, що більше не цвітуть

Одноманітні і водночас різні ролі

Всі поза межами і в межах всіх світів

Розсіювались прахом чужі долі

Всі по шляхах мертвих небесних тіл

І я розгублено шукав й свою дорогу

Суцільний сніг і лід її згубив

Всередині і ззовні чую я тривогу

Сирени не замовкли

ні на мить

/ 29.01.24