Подих осені

Я відчуваю подих осені,

Вона крадеться, наче кіт.

Своїми лапками м`якими

Через колючий живопліт.

Натрусить листя з горобини

І ягід кошик чималий.

А потім з вітром, на хвилину,

Закрутить танок золотий.

Вона прислухається тихо,

Як серце б'ється у журбі,

І пронесеться, ніби вихор,

На горизонті вдалині.

Покриє димом синє небо,

Розгладить хвилі у ставку.

І буде чисте срібне плесо

Ховати сонця тінь легку.

Гарячі літні дні минули,

І вже не кличуть, і не ждуть,

І тихо в пам’яті заснули,

Як кораблі, що не пливуть.

Кружляє вічне коло часу,

Стирає барви, голоси…

І кожна осінь, як прикраси,

Дарує з листя килими.