«Що люди роблять у ночі...»

Що люди роблять у ночі,

Коли не сплять у тій пітьмі?

Вони ж бо точно не дурні,

Аби розказувать тобі.

Тримають все вони в собі,

Бо легше жить їм в самоті.

Їм легше плить по течії –

Злинать по строфах у вірші.

Та не завжди в тишині

Вони відають про все в собі,

Оживляючи героя на листі –

Героя, створеного у пітьмі.

Того, хто любить блиск душі,

Хто вистояв у смерті на межі,

Бо не скорився він марі,

Що йти за ним благала у зорі.

Що люди роблять у ночі,

Коли не сплять у цій пітьмі?

Може й пишуть про усе в собі

І віддають думки лихі.

Папір лиш бачить дні жаскі,

Емоції, що стали надважкі.

Письменники ж бо точно не дурні,

Аби розказувать усе тобі.