Істина
А хто я, його таємна оповідачка? Я та сама Совість.
Та сама, що жила у ньому з малечку. Та сама, що спостерігала за його вчинками. Та, що створювала докори сумління. Та, яку він поклав у глибокий темний ящик на багато років. Він був не обачливий у цьому рішенні. Забув, що я завжди вміла зламувати замки, залізаючи у потаємні кутки.
Допитливий спостерігач запитає, чому я не зупинила його від скоєння усіх злочинів раніше? Чому я стільки років не давала про себе знати?
Відповідь проста. Я чекала того моменту, коли моя дія буде руйнівна. Я накопичувала сили, ховалась у спогадах та інших почуттях. Я була тим самим двадцять п’ятим кадром, завжди з'являлась у думках, хоча він не розумів чому.
Антагоніст же завжди має совість. Тільки хто сказав, що вона має бути меншим злом?
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!