Вівтар
Як він опинився тут, у цій квартирі, з цією жінкою, з цією донькою? Іноді похмура постать згадувала їх знайомство. Я теж його пам'ятаю...
Вона була молода, кокетка з сяючими до життя очима та білявими кучерями. Вона курила цигарки та мала малинову помаду, яка завжди лишалася на недопалках і його сорочках. Тим самим вона помічала «свого самця». Тим самим не давала йому забути про неї.
Він був старший за неї та холоднокровніший за усіх виродків, яких вона кохала. Ця жінка любила відчуття натягнутої струни у їх стосунках, або просто була травмованою. Хто зна? У будь-якому випадку: жага адреналіну. Забавка перед страхом. Стрибок хижака перед смертю.
Він — сталь,
Вона — коваль.
Він — лев,
Вона — тендітна лань.
Але вищезгадана муза, завжди не давала спокою його серцю. Чому і як та жінка зачепила струни його душі лишиться загадкою.
Повторяв її ім’я. Пам’ятав її чорне вугільне волосся.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!