Ілюзія
Повірили?
Чи можна сказати, що жінка, яку він боготворив, вигадка? Звісно.
Його хвора уява спотворила риси звичайної жінки за якою він часто споглядав. Часами переслідував. Вигадував її життя. Обгортка яку зручно використовувати у пам'яті. Проходитись по фантазії наче язиком по фільтру з ментолом.
Він хотів бачите те, чого не було. Правди у цьому не було.
Мальвіна — це Ніна. Жінка з чорним волоссям і доброю посмішкою у перукарні в якій він стригся.
Його оболонка залишала свій мозок у дурмані, у щасті якого не існувало. Він вигадував образи, додумував силуети. Захоплива постать цієї жінки була отримана під кайфом.
Ніна наче зійшла з небес, ніби тендітна німфа, коли рятувала його. Розбещена постать — що звалась постійним клієнтом, припала до входу цирульні.
— Чоловіче, вам погано?
Однієї фрази іноді достатньо для позбавленої любові та надії людини. Тотальна розруха в середині себе. Тотальне знищення. Знічев'я.
— А, це ви. Можливо вам треба викликати швидку?
— Як...Вас звати?
— Ніна.
— Маль... віна?
— Ні. Ніна.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!