емоції мої

папір - переповнений словами,

думки - раби сумлінь.

коли ж я стала у кайдани...

чому покинула птахів?

чому здаюсь я, не дізнавшись?

я лиш ламаюсь поміж слів.

чому завжди я падаю, і плачу?

пізніше знову встаючи...

можливо сенс життя у цьому,

як сонце й місяць змінюються в мить.

побачить гамму кольорів незнанну.

і навчитсь літати краще, ніж колись.