Я йду між світлом і тінню

Я встаю зранку,

і світ розкочується переді мною,

як туман над полем —

не питаючи, чи готова я йти.

Мій чай пахне землею після дощу,

і я п’ю його,

наче ковтаю спогади,

щоб виростити з них нові дні.

Колись я боялася бурь,

тепер знаю —

грім будить землю,

а вітер розчісує мої думки до ясності.

Я йду між світлом і тінню,

між тишею і шумом,

між собою вчорашньою

і собою завтрашньою.

І кожен крок —

як рядок, написаний кров’ю й надією.

Моє життя —

не прямий шлях, а річка,

що змінює русло,

але завжди тече вперед.

Я приймаю його,

як приймають схід сонця:

без торгу,

з вдячністю,

навіть у похмурий день.