Мавпи

Бути в колі твого тепла,

та торкатися в темряві достоту

всього того, що ти сама

називаєш приватним простором.

Дошкуляти тобі, як пес,

що штовхається в шию мордою,

і відчути раптово, як десь

твої бедра тремтять від холоду.

Не відводити сонних очей,

бути дивним і мертвим, як сніг —

найсумніша з усіх речей,

що лягали до твоїх ніг.

Засинати під щось незнайоме,

хай би що там не грало, але —

стати текстом, в якому всі коми

виділяють лише тебе.