Голаход

Я ніколи не повернусь до Камелоту

Кочівник без кобили й компасу

Блукаю словами й сенсами

Осторонь.

Ось та роль

Яку мені дало століття

Фокстрот завершився квік-

степом.

Ним я блукаю і досі

До сіл під осіннім небом

Ніби й немає минулого

Ніби й нічого зайвого

Тільки клавіатура –

Площина мого буквального

Й тріснутого життя

Фотокартками між кордонами

Сповнених блок-

постами, сповнених па-

ромами

Яких зустрічаю дорогою

До сіл під осіннім небом

Їх життя випереджує жереб

Болівудського режисера.

Напівкровки стоять за-

торами. Недотичні прямують наза-

(хід)д (думок розсікає Дніпро)

Коли потягу чуєш лязкіт

Згадується одне фото: я заплаканий і голий біля хати

Згадується друге фото: я великий і голий на блокпості

Мене постійно роздягають російськомовні

Хоча вже давно не ті

Вказівний застряє між щілинами

Пере(в?)селенської клави

Тож до крапки кочую "лівицею"

Натискаю її. Зберігаю.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.